«Містика»: Як гордість РФ допомогли знищити не США, а Природа та Бог? (ФОТО)
Таємні деталі удару українських «Нептунів» по «Москві»
«Українська правда» опублікувала матеріал, який привідкриває завісу таємності над тим, як Україні вдалося знищити гордість ВМФ росії – флагманський крейсер «Москва».
Ми ж нижче відтворимо лише – містичні – елементи цієї неймовірної історії.
Містичного, дійсно, багато:
13 квітня 2022 року було, може, найгіршим днем для того, щоб намагатися потопити крейсер «Москва» – погода стояла жахлива.
Від самого ранку небо над Чорним морем уздовж українського узбережжя затягнули важкі дощові хмари. Вони висіли суцільною поволокою на висоті всього кілька кілометрів над водою, і через них годі було хоч щось розгледіти в морі з неба.
Не допомагали ні літаки, ні безпілотники «Байрактар», ні оптичні супутники.
В таких умовах міг би зарадити загоризонтний радар, сигнал від якого здатний огинати землю. Але Україна таких радарів на той час ще не мала. 13 квітня в оператора комплексу «Нептун» в Одеській області під рукою були тільки звичайні радари, які майже не бачать цілей далі, ніж за 18 кілометрів.
Все це усвідомлювали й на крейсері «Москва», команді якого здавалось, що вона в цілковитій безпеці.
Осліпити «Нептуна»
Перше (ще довоєнне) застосування «Нептунів» залишило у військових двояке враження.
Екіпажі комплексів проходили навчання у розробників ракет, і після лютневих пусків у військових зародились тривожні сумніви. Щось було не так.
«Для операторів найбільше розчарування, коли їхні ракети просто десь зникають і нікуди не влучають.
Тому після перших пусків, десь у березні, в оператора, який відповідав за комплекс, почалась в доброму сенсі якась параноя.
Він наказав перевірити всі ракети – вузол за вузлом», – розповідає один зі співрозмовників УП у військових колах, знайомий із ситуацією.
Для перевірки з київського КБ «Луч», яке є головним розробником ракети, приїхала група спеціалістів, яка виявила дуже підозрілу закономірність.
«З Києва приїхали специ і реально прифігіли. Вони виявили, що на всіх ракетах виведена з ладу одна деталь, через яку ракети не детонували, як мали б. Вони все полагодили, й одразу наступний пуск, дві ракети – в яблучко», – розповідає співрозмовник УП, дотичний до проєкту «Нептун».
Все це виглядало не інакше як спланована диверсія.
Правда, джерела «Української правди» в КБ «Луч» не схильні до версії про умисне шкідництво.
«Нас постійно викликають щось полагодити чи перевірити. Це специфіка продукту така. Ракета ж наповнена дуже чутливою електронікою, для неї навіть на етапі простого транспортування є багато небезпек. Не думаю, що була якась диверсія», – переконує співрозмовник УП на підприємстві-розробнику ракети.
Водночас інші два незалежні одне від одного джерела, зокрема в армійському керівництві, припускають, що ракети могли пошкодити навмисно.
«Така історія і справді була. Виявилось, що на всіх ракетах однакова несправність, і вона явно спеціально зроблена. Це був єдиний раз за всю війну, коли б я міг сказати, що це схоже на зраду. Але все виправили, і «Москви» більше немає", – зізнається наш співрозмовник у розвідці.
Знайти і потопити: крах «Москви»
13 квітня близько 16 години дня оператор комплексу «Нептун» із промовистим але наразі засекреченим українським прізвищем отримав дуже несподівані дані на радарах.
Його звичайний радар показував, що десь за 120 кілометрів від берега стоїть велика ціль. Подібного розміру об'єкт в цьому секторі Чорного моря міг бути тільки один – флагман ЧФ РФ крейсер «Москва».
Але як звичайний радар міг показувати загоризонтну ціль на такій відстані? Як переконують не під запис українські ракетники, на сторону захисників стала сама природа.
Через те, що над морем стояли щільні хмари, сигнал від радара відбивався від них до поверхні води, а від води назад до хмар.
«У нас на момент вторгнення не було загоризонтних радарів, і Росія про це знала.
Але так як хмари стояли дуже низько і сигналу із цього коридору між водою і хмарами нікуди було подітись, то радар несподівано добив аж до «Москви», – пояснює співрозмовник УП.
Росіяни були настільки впевненими у власній недосяжності для українських сил, що, як припускають наші співрозмовники, ймовірно, навіть не активовували системи ППО.
Хоча навіть увімкнені вони б мали великі проблеми з «Нептунами».
«Нептун» – це тихоходна ракета на рідкому паливі, яка підкрадається до корабля непомітною до самого останнього моменту. Аж поки уже не пізно. Її звичайні системи ППО майже не бачать, бо вона летить над самою водою", – пояснює в розмові з УП співрозмовник з-поміж членів РНБО.
У західній пресі існує своя версія подій.
За даними «The New Yorker», 13 квітня Україна відправила запит у європейський центр НАТО з проханням підтвердити координати цілі й отримала звідти підтвердження. А видання «The New York Times» переконувало, що для виконання запиту України було задіяно американський літак-розвідник «P-8 Посейдон», який і надав точні координати. Таку ж інформацію надавало профільне видання «Navy Recognition».
Щоправда, в українських військових колах скептично ставляться до надмірного перебільшення ролі союзників.
«Всі ці історії про те, як «великі дяді» допомагають нам – це тільки на руку Росії. Насправді ми самі здатні вирішувати задачі неймовірної складності.
Ну ви правда думаєте, що знайти крейсер «Москва» було складно? Це 120-метрова гора заліза й електроніки в маленькому Чорному морі. Вона пробивається будь-якими супутниками в будь-якому діапазоні.
Ми її постійно бачили і фіксували», – обурюється один зі співрозмовників УП в колах армійського командування, –
«Проблема була не в тому, щоб знайти «Москву», а в тому, щоб її дістати».
І от 13 квітня російський крейсер несподівано сам зайшов у зону ураження українських ракет. Щойно його зафіксували, близько 16-ої години відбулося два пуски «Нептунів», які один за одним вилетіли в бік «Москви».
Існує навіть фото цього історичного пуску ракет по «Москві».
Але найцікавіша фаза операції почалась якраз після того, як ракети понеслись у море.
За розрахунками ракетників, політ «Нептунів» на таку відстань мав скласти трохи більше 6 хвилин. Але як дізнатись, чи влучили ракети?
Як переконують співрозмовники УП, знайомі з ходом операції, оператори «Байрактарів» відмовлялись вилітати для верифікації влучання: над хмарами вони б нічого не побачили, а летіти під хмарами – це 100% збиття.
«Тому ніхто не знав, чи вдалося влучити. Але потім прийшли дані, що «Москва» влупила повний вперед. Це значило, що щось таки сталось.
З траєкторії було видно, що крейсер хотів сховатися за «вишки Бойка».
Це великий металевий об'єкт, і коли летить ракета, то вона захопить спершу вишку як ціль, а корабель за нею буде в безпеці», – розповідає не під запис співрозмовник УП в середовищі ракетників.
Паралельно з тим до «Москви» одночасно з різних боків кинулось чотири кораблі. Але саме тоді на морі почався несподіваний шторм, і будь-які рятувальні операції дуже ускладнились.
Коли українські військові зрозуміли, що з Криму до «Москви» вийшов буксир, то їм стало очевидно: ситуація на крейсері критична.
Один із чільних нині силовиків написав тієї ночі журналістам УП: «Москва – все».
***
Наступного дня шторм на Чорному морі затих. Хмарне небо полегшало, вітри вляглись. Єдиним, що порушувало післяштормову ідилію, був важкий чорний силует, який проглядався з відстані навіть десятків кілометрів.
Здавалося, що якийсь випадковий синій кит раптом заплив у Чорне море і тепер спливає, щоб знайти дорогу назад.
Насправді цей «кит» не спливав, а поступово ішов на дно. Підбиту двома «Нептунами» «Москву» бачили сотні російських моряків з інших кораблів, які могли лише безпорадно кружляти навколо.
Навіть добуксирувати завалений на лівий борт крейсер до Криму було уже неможливо.
Перші критичні години були втрачені через шторм.
Сама природа ніби допомогла Україні відправити флагман окупаційного флоту туди, куди її послали захисники острова «Зміїний» ще 24 лютого, у перший день повномасштабного вторгнення.
Роман Романюк, УП
Радіо Трек: НОВИНИ
