Поневіряння українців у Польщі: «Спимо на дошках, годують лише картоплею» (ФОТО)
«Фактично, потрапляєш, як у рабство» (с)
Після послаблення карантинних заходів у Європі, у тому числі й у Польщі, туди почали повертатися українські трудові мігранти. Однак, загалом умови праці для українців стали гіршими, а оплата – зменшилась.
Про ситуацію з заробітчанами у Польщі пише Український простір Прикарпаття з посиланням на Страна.ua. Про свою ситуацію журналістам, начебто, розказала Галина Федишин з Волині:
«Польські господарі і раніше часто знущалися з наших людей, не доплачували. А тепер зовсім озвіріли. Я за останній тиждень побувала на двох господарствах під Варшавою – і всюди намагалися обдурити, а умови – каторжні», – стверджує лучанка.
Жінка поїхала на заробітки з робочою візою, однак підприємство, на яке вона збиралася влаштуватися, не працювало через карантин.
Тому вона вирішила пошукати заробіток на зборі полуниці.
«Я пройшла 2 тижні самоізоляції на квартирі. В інтернеті знайшла оголошення про набір на збір полуниці в Нови Двур в 35 кілометрах під Варшавою, обіцяли 3 злотих за дротянку (це такий корзинка, в який поміщається 2-3 кіло ягоди).
Насправді нас завезли зовсім в інше місце – майже за 100 кілометрів. і ще зажадали по 25 злотих за дорогу (170 грн). нас було 15 чоловік, ми підняли скандал і відмовилися платити.
Але головний «сюрприз» нас чекав попереду. у фермера було два поля – одне заросле бур'янами в людський зріст, які він змусив нас виривати голими руками, навіть сапок не дав. Я всі руки роздерла. За дротянку, сказав, буде платити не 3 злотих, а 2», - ділиться лучанка.
Заробітчанка відмовилася, знайшла іншого фермера, однак, той теж виставив ціну 2 злотих за кошик (13,5 грн).
«За день можна назбирати десь 30 кошиків, у найспритніших виходить і 40, але це треба дуже постаратися. В місяць тоді виходить 16-18 тисяч гривень чистими. Гаразд, думаю, через карантин зараз всі знижують ставки. Але пан змусив збирати тільки саму полуницю без листків, а це повільніше і складніше. Так багато не назбираєш.
Працювала я з 8 ранку до 5 вечора. на обід давали тільки варену картоплю, а поселили в сараї, який більше схожий на стайню – на 13 ліжок. Це навіть не ліжка, а просто дошки, нічим не покриті. Як там жити – не уявляю.
І про який карантин може йти мова для тих, хто тільки приїхав?
Своїм, полякам, вони платять по 4-5 злотих за кошик (25-33 грн), їх там було пару десятків – студенти в основному. А до українців ставляться як до худоби в прямому сенсі слова.
Вони бачать, що всі валять на те поле, от і ставлять свої умови – а наші люди змушені погоджуватися. Тим більше зараз, коли сезонні працівники прив’язані до конкретного роботодавця ще й адресою, за якою вони повинні пройти карантин (при цьому працюють в полі і не можуть нікуди виходити).
Тобто фактично потрапляєш як у рабство. А якщо хто втече – пан відразу здасть в поліцію», – стверджує українка
Зрештою, Федишин пішла і від другого роботодавця, ледь вибивши зарплату.
«Мій завод відкрився після карантину, і я повернулася зараз туди працювати.
Але дуже багато наших змушені погоджуватися на ці пекельні умови, бо вдома не заробиш і цього», - каже жінка.
Радіо Трек: НОВИНИ
