«Шайбі» у центрі Рівного - 41 рік! Дещо про один із чотирьох Монстрів модернізму України (ФОТО)
Місце, за яким на карантині скучили усі?
1960 роки — період, коли архітекторів нічого не сковувало, все старе було відкинуто, а нові горизонти – відкриті для досліджень.
Одне з новаторських рішень цього часу – різноманітні висячі й підвісні, оболонкові конструкції. Їх застосовували скрізь – від невеличких кафе і критих ринків до концертних залів. Величезні склепіння будували і раніше – досить згадати київський Центральний вокзал, Бессарабський ринок, багато церков, але лише висячі склепіння дозволили зробити приміщення легкими і повітряними, не витрачаючи багато коштів, зусиль і матеріалів.
Епоха легких склепінь по-київськи почалася з будівлі аеровокзалу в Борисполі (1965 рік) і закінчилася Житнім ринком і Будинком меблів в середині 1980-х. На жаль, в сучасній архітектурі відсутній попит на легкість конструкцій і повітряність.
Сьогодні у Монстрах модернізму ми розкажемо про відомі багатьом киянам «шайбу» і «барабан», а також їхні копії в інших містах. Про це пише «Хмарочос».
Історія
За всю історію будівництва критих ринків було випробувано безліч форм і конструкцій. Скляне склепіння першого великого критого ринку в Україні – Бессарабського, тримається на металевому клепаному каркасі. У післявоєнний період аналогічним методом були збудовані Сінний ринок у Києві й критий ринок в Донецьку, а також безліч квадратних у плані ринків, перекритих бетонним склепінням. Кардинально ж нове рішення знайшла столична архітекторка Алла Аніщенко.
[media=179420]
Довідка.
Алла Михайлівна Аніщенко (83 роки) – одна з небагатьох жінок-архітекторів епохи київського модернізму. З 1960 року працює в КиївЗНДІЕП. Серед її творінь – ринок «Залізничний» в Києві (1973), криті ринки в Черкасах (1972), Харкові та Рівному (1979), Махачкалі (1988), універсам на Печерській площі в Києві (1984), готель «Либідь» в Києві (1970), реконструкція Республіканського стадіону (1966-67, 1978-80).
[media=179416]
Як писала сама Аніщенко,
коло – оптимальне рішення для критого торгового закладу.
По-перше, це вдвічі дешевше, ніж традиційна залізобетонна конструкція, по-друге, при круглій формі кожне торгове місце отримує більшу кубатуру.
Всього ринки подібної конструкції вміщують до 500 торгових місць.
Таке рішення дозволяє також економно використовувати міську територію шляхом розміщення всіх приміщень в трьох рівнях – цокольному, першому поверсі й на балконі.
Конструкція в усіх круглих ринків і одного універсаму однакова –
зовнішня оболонка з бетонних елементів (в Рівному, Харкові, київському ринку і Махачкалі це трикутники, в Черкасах – прямокутники, в київському універсамі – плоскі панелі), до якої зверху прикріплені радіальні ванти, що утримують дах. Ванти з’єднуються в центральному кільці, яке одночасно служить верхнім освітленням.
У Черкасах в центрі влаштована опора.
У 1960-х навіть з’являлися проєкти будівництва житлових будинків за цим принципом! До центральної опори в цих будинках передбачалося кріпити вантові розтяжки круглих житлових поверхів.
Проблематика
На жаль, функція зіграла з цими будівлями злий жарт.
Як і водиться за канонами модернізму, всі вони спочатку були поставлені на вільній території, серед газонів і алей.
Світла, прозора «шайба» моментально ставала домінантою площі.
Але прийшли 90-і разом з вільним ринком, і «барабани» моментально обросли кіосками й торговими павільйонами, яких не можуть позбутися й досі.
Більш-менш прийнятний вигляд має лише колишній «Залізничний» ринок в Києві, який в 1990-х був біржею, а пізніше – супермаркетом, який там знаходиться і понині. Ринок в Махачкалі втрачений – його знесли вже в цьому році.
Інше питання, що випливає з описаної вище проблеми – сприйняття будівель городянами.
Через свій жахливий стан вони втрачають привабливість і як об’єкт інфраструктури, і як архітектурний витвір.
Майбутнє
Круглі ринки Алли Аніщенко потребують захисту не менше багатьох інших будівель цієї епохи.
В першу чергу – завдяки своєму унікальному інженерному рішенню. На жаль, в родині ринків стало на одного члена менше – Україна втратила махачкалінський ринок «Анжі».
Решта – чотири, у Рівному зокрема, будівлі практично не проглядаються крізь торгівлю, що їх оточує.
Територія навколо ринків абсолютно не пристосована для комфортного перебування людей, а самі будівлі стоять без ремонту десятки років.
Ринки Алли Аніщенко вимагають підвищеної уваги як держави, так і громадськості, інакше зовсім скоро ми можемо випадково почути про їх знесення заради будівництва чергового торгового центру або офісного комплексу.
Наші новини у Тelegram. Номер у Viber: 063-73-4-106-4
Радіо Трек: НОВИНИ
