Про Хворостовського, мета-музику Сильвестрова та унікальний виступ Ольги Кульчинської у Рівному (16 ФОТО)
Неймовірний текст Руслани Варнави
Мистецький простір Рівного явно зміцнився і розширив свої горизонти. Цікаво, що це відбувається в умовах війни. Цікаво, що паличку лідера за цих умов перехопила Рівненська Філармонія.
І тут не можна не звернути увагу на тендітну, але надзвичайно виразну постать Художнього керівника Філармонії – Руслани Варнави, яка є мотором і змін, і резонансних мистецьких подій останнього часу.
Я почну зі спогаду...
Десь у 2010 мені пощастило абсолютно випадково потрапити на майстер-клас Дмитра Хворостовського. Це було у залі Київської філармонії. Того дня я була двічі приголомшена – по-перше красою Хворостовського.. Ніколи наживо не бачила чоловіка такої неймовірної вроди. Просто Аполон!
У тому майстер-класі брали участь 4 студенти. Перших двох не пам’ятаю..)), 3-м був китаєць, що співав Арію Ленського з Євгенія Онєгіна, і це доволі кумедно виглядало))) Останньою на сцену вийшла Ольга Кульчинська. Вона співала Чайковського арію Іоланти і арію Мікаели з Кармен.
Співала технічно бездоганно і, що особливо вразило, надзвичайно акторсько переконливо. У ній вже тоді відчувалась глибина музиканта-інтелектуала (не так часто це трапляється серед вокалістів...))
Хворостовський стояв у глибині зали і, спершись на колону, уважно спостерігав за Олею. А ми стояли на балконі і, відкривши роти, спостерігали за ними двома))) Ольга занурилась у образ цілковито і вкінці арії розплакалась.
Дмитро вийшов на сцену, тепло Олю обійняв, посміхнувся і сказав: «Деточка, зачем же плакать,.. я думаю у Вас большое будущее».
Це був неймовірно сильний момент. Навіть зараз, коли згадую, мурашки по тілу. Нас тоді переповнювала гордість!
За те, що знаємо Олю, що вона з Рівного з сім'ї музикантів, яких добре знаємо, що вчилася на теоретичному відділі Рівненського муз училища у нашої дорогої Наталії Василівни Пастуханової.
Тоді, на час згаданого майстер-класу, Оля була студенткою 2 курсу вокального факультету Київської музичної академії.
За кілька років Хворостовський пішов з життя. Для усіх це було шоком. Він пішов рано, через страшну хворобу.
А у Олі відбувся блискавичний кар'єрний злет! Як це й пророкував видатний баритон Перемога на міжнародному конукрсі вокалістів ім. Лисенка у Києві (2012) і далі – підкорення найкращих оперних сцен світу: Большой театр у Москві, Паризька, Римська, Гамбурзька, Баварська опери, Метраполітен-опера у Нью-Йорку, Цюрихська, Віденська опери, театри Барселони і Амстердама. Окрім участі у оперних спектаклях – широка концертна діяльність на теренах Європи.
З останніх Оліних імпрез – концерт української вокальної музики у Цюриху, який відбувся вкінці липня.
І ось Ольга Кульчинська у рідному Рівному. Ми мали щастя послухати її вчора 19 серпня в Мистецькому цоколі Органного залу. Разом зі своїм татом Сергієм Кульчинським вони виконали твори Валентина Сильвестрова.
Хто хоч трохи знайомий із творчістю цього композитора, той напевне не здивований місцем проведення концерту. Це наш Мистецький цоколь з особливою, камерною і трохи містичною атмосферою.
Сильвестров знаний як автор тихої музики, тихої у найглибшому, найінтимнішому сенсі слова, музики, у якій панує світло, тепло, ніжність і простота.
А між тим починав композитор геть інакше. Він вийшов з класу Лятошинського переконаним авангардистом і став учасником творчого об'єднання «Київський авангард».
Ранні твори Сильвестрова припадають на буремний період митців-шестидесятників. У них композитор використовує найскладніші техніки – це додекафонія, сонористика, алеаторика.
І раптом відбувається злам. Починаючи з 70-х рр в музиці Сильвестрова настає певне прояснення, переважають медитативність, споглядальність, постлюдійність.. превалювання спадів, diminuendo на різних рівнях твору. Звучання часто межує з тишею.
Композитор називає свій стиль мета-музикою (метафорична музика).
Якось Олександр Тарасенко розповідав мені про свою дуже цікаву бесіду з Сильвестровим. Він запитав у композитора: «як же так сталось, що Ви – переконаний авангардист – настільки радикально змінились? Чому це відбулось?»
І Сильвестров відповів: «мені стало страшно. Я відчув себе на краю безодні, яка може мене поглинути».
Треба сказати, що подібний шлях, подібну еволюцію - від надскладних творів до геніальної простоти – у ХХ ст пройде далеко не лише Сильвестров.
Наприклад, Арво Пярт, що починав також як авангардист, згодом – вісім років мовчання, своєрідне композиторське покаяння, глибока світоглядна трансформація і народження нового Пярта... мінімалістична простота, духовність і самобутній стиль tintinabuli.
І навіть Альфред Шнітке – такий складний для виконання і сприйняття композитор – навіть у нього на певному етапі творчої еволюції відбуваються зміни у бік тієї ж святої простоти.
Про один з його духовних шедеврів – Хоровий концерт на вірші Нарекаці – Генадій Рождественський казав: «вражаюча здатність Шнітке нагадати усім нам вкінці ХХ ст, що таке мажорний тризвук. Звичайний тризвук, а викликає найсильніші відчуття».
Валентин Сильвестров у одному з останніх інтерв'ю, яке він дав після початку війни в Україні, каже:
«Сьогодні всім стає зрозуміло, яка тендітна наша цивілізація з усією її міццю. Збільшується значення малого. … Світ зараз так гуркоче разом з мистецтвом, світ настільки піддається глобальним ідеям монументалізму… Є дивне відчуття – втома від монументального. Хочеться повернутися в тишу…»
Уся ця довга преамбула – рефлексії на тему геніальної простоти у творах видатних композиторів 20-21ст – звучала як вступне слово до Оліного концерту, бо я бачила у тому велику необхідність...
Вперше у Рівному вчора звучали твори Сильвестрова на вірші українських поетів: Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки, П.Тичини і Станіслава Тельнюка. Звучали також три фортепіанні багателі – крихітна частинка так званого багательного епосу Сильвестрова (а це 30 годин музики!!).
Абсолютно особливий медитативний тихий вечір, інший вимір музики, де панують найтонші вібрації. Неймовірний Франко у прочитанні Сильвестрова.....
Після концерту підійшов один музикант і сказав – наче побував у іншій галактиці...і зараз відчуваю на собі зоряний пил...
Сердечно дякуємо Олі Кульчинській за цей надзвичайний вечір.
Дякуємо Сергію Кульчинському за багателі, акомпонемент і таку Доню
Світлини – Дмитро Головченко Спасибі!!!
Радіо Трек: НОВИНИ
