Клієнти показують зовсім не обличчя: студентка з Рівного розповіла про роботу у шлюбному агентстві
Про ВСІ робочі обов’язки попереджають не відразу
Свою історію про привабливу роботу та її наслідки рівненська студентка розповіла інформпорталу «Острог інфо» (текст подаємо без змін):
Я – студентка університету, яка шукала роботу...
Тоді дізналася, що деякі дівчата непогано заробляють у шлюбних агентствах. Спершу писати листи англійською до іноземців було легко й ненапряжно, бо я працювала вночі. Пізніше я змінила думку, коли мені пояснили все, що від мене вимагалося.
В Україні багато вакансій у шлюбних агентствах
Нещодавно я побачила на Ютубі відео англійською «5 причин зустрічатися з українськими дівчатами». Там 40-річний американець розповідав, що українки красиві, вірні й у них нижчі стандарти до зовнішності чоловіків, ніж у європейок.
Мені, в принципі, ці стереотипи здаються повністю безглуздими, але майже півроку я їх сама поширювала серед іноземців.
В Україні дуже популярні шлюбні агентства
Не можу говорити з певністю, що кожне з них працювало за схемою, як моя колишня робота. Але агентство, в якому я працювала п`ять місяців, можна просто назвати «лохотроном» для клієнтів і для перекладачів/чок.
Я думала, що просто допомагатиму будувати стосунки
Усе, що я знала про шлюбні агентства до цього – це якісь обривки з не дуже цікавого українського фільму. Типу, платформа, яка працює за принципом тристоронньої угоди: приваблива дівчина, яка шукає заморського кохання, іноземець з такою ж ціллю й перекладач/ка між ними.
Тому, коли подруга запропонувала підзаробити на одній з таких платформ, я подумала: «Чому б і ні». Мені саме тоді дуже потрібні були гроші.
Питання роботодавця, чи зможу переписуватись на інтимні теми, насторожило, але не похитнуло мою впевненість, що просто допомагатиму будувати стосунки…
Найгірше – це бачити клієнта через веб-камеру
Основна фішка такого шлюбного агентства – тобі відразу не розповідають про всі робочі обов'язки. Перший місяць я просто писала листи англійською. Потім мене перекинули на іншу анкету.
Анкети – це красиві дівчата, років 25-35. Їм платили за фотосесії й короткі відео. Я листувалася від імені цих дівчат.
На платформі агентства для перекладачки було три види заробітку: листи, чати з відео дівчини або без нього та відео-чати з відео дівчини і клієнта.
Листи – найдешевший і найбезпечніший варіант. За один такий платили десь 40 грн, незалежно від кількості символів, і тільки, якщо цей лист клієнт прочитає. Мене постійно бісило те, що довгий лист в 1 000 слів і короткий – на 200 оцінювали однаково, або й взагалі ніяк, бо клієнт міг його не прочитати.
За чати можна було заробити більше, особливо з відео. Тоді вмикала ролик, де красива брюнетка з моєї анкети друкувала й посміхалася на екрані. На фоні такого відео я й переписувалася з клієнтом. Він дивився на красиву брюнетку й вірив, що це вона чатиться з ним, а не я.
Відеочати, коли веб-камера ввімкнена і в клієнта, і в дівчини.
Їх я найбільше ненавиділа, але так само найбільше і заробляла на них. Під час таких чатів клієнт бачив відео з моєї анкети й вмикав свою веб-камеру у відповідь. Тобто, я бачила і його.
Неважко здогадатися, чому це любила найменше. Рідко клієнти показували на камеру свої обличчя...
Мені потрібно було притримати клієнта якнайдовше на сайті, щоб більше на ньому заробити
Уся платформа – це був фальш. Дівчата з анкети не збиралися будувати сім’ї з іноземцями. У більшості з них вже були вже власні родини й діти. І такі агентства були просто маленьким підзаробітком, куди час від часу потрібно знімати відео й оновлювати фото.
Усю роботу виконували перекладачі й перекладачки, бо на сайті від імені дівчат переписувалися також і хлопці. У переписках я будувала стосунки з якимось американцем, потім дуже-дуже довго робила візу в Штати. Після цього розігрувала сцену, що її зробили неправильно якісь підступні шахраї. Останній етап – це нескінченний судовий процес і плаксиві прощання, типу: «Не хочу, щоб ти мене вічно чекав, коханий, тому відпускаю тебе, хоча й вічно любитиму, бо ти ж такий прекрасний». Такі переписки могли тривати рік чи два.
Головне правило на роботі в шлюбному агенстві – це притримати клієнта якнайдовше, щоб більше на ньому заробити.
Але не всі платили за уявне щасливе майбутнє. Більшість сприймали цих дівчат, як розваги. І я повинна була їх розважати: писати про інтим, вигадувати веселі історії з життя й постійно повторювати, що роль домогосподині – це моя вічна мрія.
Я працювала за правилом «клієнт завжди правий»
Це було жахливо – відчувати себе товаром із одними клієнтами і почуватися мерзотницею - з іншими...
Я пам’ятаю одного американця, який був дуже милий і веселий. Він обожнював книги, тому мені не потрібно було довго думати над темою для розмови. Але в першому листі він написав, що в нього хвороба «Тея – Сакса». Це коли людина повільно стає паралізованою. Я дозволила йому повірити, що «моя анкета» приїде в Штати й доглядатиме за ним. Він приносив найбільше прибутку.
Але це, до речі, рідкісні випадки.
В більшості, від мене очікували інтимних розмов. Під кінець четвертого місяця – це складало 80% моєї роботи. Ми навіть класифікували клієнтів – «порушники» й «напів порнушники».
Парадокс полягав у тому, що я не могла використовувати пряму інтимну лексику, бо сайт це відразу блокував, тому постійно заміняла слова чи фрази. Теоретично такі розмови було заборонені, але на практиці від мене цього постійно очікували. Я ніколи сама не починала говорити про інтим, просто рухалася в тому напрямку, в якому хотів клієнт, підтримувала будь-які теми, які він хотів. Це працювало за правилом «клієнт завжди правий».
З кожним місяцем я докладала менше зусиль у роботі
Якщо все було так жахливо, то чому не пішла раніше? Чесно, не знаю. Це була моя перша справжня робота. Я хотіла спершу зайнятися письмовими англійськими перекладами, але боялася, що рівень знання мови недостатньо високий. Тепер так не думаю, хоча й не дуже його збільшила за ті 5 місяців.
Мені страшно, що зараз аж надто добре можу говорити англійською на інтимну тему. Тоді не задумувалася про те, що пишу. Це значно легше робити англійською, бо ти не вдумуєшся, особливо в значення слів і речень, які друкуєш. Не змогла би так працювати українською.
Я була залежна від роботи. Не тільки тому, що кожен місяць отримувала в середньому 6 000 гривень – це мало, спочатку моя зарплата була більша, десь приблизно 10 000. Просто з кожним місяцем я докладала менше зусиль. Основна причина – це повна зайнятість. Мені подобалося працювати по 8 годин щоночі й казати всім, що вже маю роботу.
Тепер в мене є деякі психологічні проблеми
Остаточно вирішила піти з роботи, коли зрозуміла, що перекладачів/чок дурять ще більше, ніж клієнтів.
Платформа створювала ефект прозорості. Це коли я могла сама подивитися, скільки заробила за чат і потім порахувати свою зарплату. Перевірити, чи правильно надіслали. Але один із клієнтів, з яким я часто переписувалася, якось додав, що йому трохи дорого це обходиться, бо за останній чат він витратив десь приблизно 255 доларів. Я тоді здивувалася. На сайті писало, що заробила всього 100 доларів. З них отримала 35, бо мені платили десь приблизно трохи більше третини зі всього заробітку.
Я просто відчула себе ошуканою. Виходить, що працювала за копійки, а більшість мого прибутку отримувала адміністрація сайту. Тоді й пішла звідти.
Тепер у мене є деякі психологічні проблеми. Я це з’ясувала, коли в університет приїжджали старші американці й мені просто було гидко з ними розмовляти.
Середній вік клієнтів на роботі був 50+. Тепер в мене автоматична відраза до старших американців з іменами: Джон, Дарен чи Філіп.
Наші новини у Тelegram. Номер у Viber: 063-73-4-106-4
Радіо Трек: НОВИНИ
