Загибель села та кінець України: Чи маємо шанс? ФБ-блог набирає тисячі репостів (ФОТО)

Андрій Козак: «БІЛЬШЕ МОВЧАТИ НЕ МОЖНА!» (с)

Насправді, цей текст має в собі багато наївності, але разом із тим й багато щирості.

Автор Андрій Козак – людина теж своєрідна та неординарна: молодий чоловік з дипломом учителя, який свого часу щиро підтримував Зеленського.

Чим він заробляє зараз на життя  не до кінця зрозуміло, але хлопець має дружину, дитину, машину і, як можна припустити, живе у селі.

Андрій Козак із донькою (тут і далі всі фото з ФБ-сторінки автора блогу)

При цьому, за його ФБ-сторінкою стежить понад 50 000 чоловік.

Один із його останніх блогів отримав чималий розголос та масу коментарів і репостів у мережі:

БІЛЬШЕ МОВЧАТИ НЕ МОЖНА !!!

Дорогі українці, довго наважувався написати цей допис, але сьогодні я розумію, що про це мовчати не можна, про це потрібно кричати на кожному кроці. Прошу дочитати до кінця.

Світлину, яку ви бачите, я натрапив в Інтернет просторах і вона зразу нагадала мені рідне село.

Моя бабця жила на краю села, його називали греблею. Ще після розпаду Союзу, там життя кипіло на повну,

 

Хоч і хат було не багато, близько 50, в кожній були діти, або ті, хто на всі канікули проїжджали до бабусь та дідусів.

90-ті початок нульових, мені запам’яталися найкращим роками дитинства.

 

Мабуть в кожній хаті була корова, а на «вболоні», так у нас називали пасовисько кожен вечір було не менше 100 дітей.

 

Одні грали футбол, другі волейбол, карти і багато інших забаганок.

Пишу ці спогади з болем в душі, адже сьогодні приїжджаючи в рідне мені село, я відчуваю себе неначе в Прип’яті...

Пасовисько заросло бур’янами, адже в селі немає вже жодної корови, а хати пусті та обвалюються без догляду.

Сьогодні в моєму рідному селі залишилося лише 4 хати, в яких живуть люди, і немає жодної дитини.

Колись там були ставки, колгосп, тракторна бригада, магазин та цегольня, і кожен селянин був забезпечений роботою.. та й була якась впевненість у завтрашньому дні, кипіло життя, а сьогодні й те розікрали та розібрали і фізично і морально…

І саме головне, що мабуть кожен українець, хто живе в селі або мав бабусь та дідусів там, читає ці рядки нібито як про своє, рідне…

30 років незалежності нами правили «патріоти», помітьте в лапках, економісти і гетьмани у вишиванках.

За 30 років незалежності з третьої економіки Європи ми стали найбіднішою державою Європи, а сьогодні вже багато африканських країн обігнали нас по рівню життя.

 

І можна собі уявити, якби наше географічне розташування було не в Європі, а десь в Азії, з впевненістю можу сказати були би найбіднішою державою в Світі. Адже лиш завдячуючи тому, що українці мають змогу виїхати закордон ми ще не вмираємо тут з голоду.

 

Ми мали все, заводи , фабрики, ядерну зброю. Сьогодні у нас є найродючіші Землі на Світі і самий працьовитий народ, але на жаль цього не достатньо, щоб вийти з ями, в яку ми потрапили.

Найбільша наша проблема в тому, що приказка «бідні бо дурні» повністю відповідає та описує нашу ситуацію в країні.

30 років ми обирали собі гетьманів у вишиванках, олігархів, бо думали, що вони багаті та грабувати нас вже не будуть.

Поки українці будуть ставити аватарки з надписами «дякую» олігархам, поки українці будуть називати гетьманами тих, хто вкрав тисячі українських гектарів землі, поки українці будуть вірити націоналістичним закликам, а не реальним справам, до того часу ми будемо жити в злиднях і в дурнях.

Хочете ображайтеся на мене, а хочете робіть висновки.

Патріот не той, який в 90-х приватизував усі радянські заводи, фабрики, порізав колгоспи і продав техніку, а сьогодні у вишиванці кричить, що у всьому винні «сусіди», поки ті ж самі «патріоти» у ваших хатах забирають останнє.

Сьогодні ми маємо розвалену економіку, злидні, пенсіонери, які в прямому сенсі слова вмирають з голоду і війну, яку давно можна будо закінчити перемогою...

 

Але коли ми стояли вже в Донецьку, «патріоти» дали наказ зупинитися, адже на крові вони заробляли чергові мільярди і припинення війни та перемога України їх не цікавило зовсім.

На завершення можна було написати багато слів, але скажу словами зі Святого Письма, що мудрий зрозуміє, а закінчу словами відомого українського публіциста в минулому, що не так страшні чужі воші, як страшні свої гниди (трішки редагував цитату, бо фейсбук блокує подібні дописи, але суть та ж сама ).

P.S. Я нікого не хотів образити цим дописом, і не шукайте тут зради.. просто вимкніть телевізор і почніть думати головами, і може тоді, черговий олігарх не купить нас двома кілограмами полуниці.

Я вірю, що в кожного українці в серці залишаються як чудові спогади про українське село і дитинство так і жевріє надія про квітуче майбутнє нашої країни і нас як нації.

 

Друзі дуже прошу #поширення собі та по групах, це дуже важливо

 

Однодумців чекаю в друзях, долучайтеся до мене Andrii Kozak, давайте об’єднуватися по всій країні

Нам припали до душі ще двійко коротких ФБ-дописів Андрія, тож подаємо їх нижче:

Ну, і цей з яєшнею. Хіба не краса?))

ОРИГІНАЛЬНИЙ БЛОГ:

Радіо Трек: НОВИНИ

Радіо ТРЕК у Telegram · Twitter · Facebook.
Viber: 063-734-106-4

Максим Розенко

Відкрити плей-лист

Собаку по кличці Сем шукають у Рівному

Пес втік після обстрілів. Він має довгу світлу шерсть, довгі лапи та гострі вуха. Може бути в районі Віденської, Щасливого, Мототреку або Радіозаводу. Номери власників: 068-28-97-319 або 068-041-14-08

У Рівному знайшли посвідчення учасника бойових дій

У Рівному на зупинці 12 школа, знайшли посвідчення учасника бойових дій. Документ виданий, на ім'я Рогожніков Віктор Петрович. За деталями звертайтесь за номером: 099 92 60 612

У Рівному знайшли техпаспорт на прізвище Поліщук

У Рівному 1 листопада знайдено техпаспорт, в районі масив Київський. Документ виданий, на ім'я Поліщук Наталія Володимирівна. За деталями звертайтесь за номером: 096 118 5225

Більше оголошень