Феноменальна Катя Бльостка приїхала з Каліфорнії, щоб написати в Гощі текста, яким зачитуються всі (ФОТО)
А скоро буде таке…
Ви, певно, знаєте, хто така Катя Бльостка. Ні?
То вам поталанило. Ви ще можете відкрити для себе її творчість та її неповторний стиль.
Взагалі-то, Катерина молода мама чотирьох дітей, яка живе в США і пише блоги, якими зачитується весь україномовний світ. Переважно жіноча його частина.
Можна довго розказувати, але іншим разом.
Краще почитайте її останній блог, який вже отримав понад 27 тисяч лайків.
ПЕВРА ЛЮБОВ, або ТЕЛЯ ДУРНУВАТЕ
Я думала, що приїду в Україну і буду писати по три дописи щодня. Нє, не так. Три - нащосерце, два - після сніданку і ще штири - після обіду. В результаті вже 20 днів я в Гощі, а тексту нуль.
І це не від того, що нема про що розповісти. Швидше, навпаки. Куди не глянь, за що оком не зачепись - спомин, згадка, момент з дитинства. Вони атакують мене з усіх сторін, постаючи живою картиною перед очима.
Тут росла вишня, під якою, на лавці сиділа моя бабуся Маша і прала простирадла, шуруючи їх об алюмінієву, ребристу дошку. Вверх, вниз, вверх, вниз... А я сиділа поряд, мотиляла ногою і ябіднічала на молодших сестер, які наївшись зеленого аґрусу, обісрались десь в малині.
В цій шафі на кант лежали хустки бабусі Гані, які вона видавала тобі під розписку щоразу, коли ти «нарешті вирішила показатись в церкві, а не той дурний «Дом2» дивитись. Там же одна розпуста! Оце ж так і писалось, що перед концьом світу отаке всяке буде робитись. «Кармеліта» - отам є шо глянуть. Оце поучітєльне кіно…».
Тут біля порога сидів дідусь Васік, який завлєкав до балачок внучат лагідним «Ходи дам ко-ко-конфєту, теля ти дурнувате». Дід заїкався. Дід носив ладні костюми. Дід пропонував всім комунякам виздихать, читав «Голос України» і знайомив внуків з творчістю Раїси Кириченко.
Саме тому, в 6 років, зрозумівши, що мені подобається сусідський хлопчик Андрій Пашинський, я засобиралась його «взєть» фразою «я - козачка твоя, я - дружина твоя. Пане-полковнику, мій синьо-о-о-кий…».
Потім до мене дійшло, шо Андрію подобається моя старша двоюрідна сестра Ксеня, яка приїздила на літні канікули зі Львова. Але не це стало найбільшою трагедією, а те, що вона вициганила у мене улюблений елемент мого скромного гардеробу - топік з Ді Капріо, на якому була зображена сцена з культового фільму «Титанік». І в очах стоїть той топік. І Ксеня. І Ксеня в топіку. І я стою, як хєр при дорозі, не розуміючи чому життя таке несправедливе.
Згадався і туалет на дворі, в якому на гвіздочку висів прочитаний і акуратно нарізаний «Голос України», а також плакат з голою бабою в одних бусах на обнажонну душу. Славні буси, аж до пупа…
А кури і їх пандемії? Косила їх якась загадкова хворь в ті роки. Пам’ятаю, заходжу в курник, а там новопредставлених штук 5. Я за них і давай ховать на городі. Похоронна хода, квіти, скупа сльоза, коливо з кульбаби - все, як має бути. В процесі поховання Катруся збагнула, що ямки для усопших птиць виявились недостатньо глибокими. Курячі лапи, як в кращих традиціях Стівена Кінга, просто стирчали із-під землі, нагадуючи нам про брєнность і неізбєжность.
Ні трохи необрємєнєна даним фіаско, я подрилювала дивитись «Баффі. Винищувачку вампірів» і жерти варену картоплю з малосольним огірком. Знайшовши ці поховання, баба пару років житиме з думкою, що то «якась скотиняка поробила», аж поки я, нарешті, не признаюсь, що пробувала себе у сфері ритуальних послуг, збагнула, що то - не моє, тому просто стану стюартдесою по імені Жанна. «Аби не комунякою!» - додає дід, краєм вуха почувши про мій вибір майбутньої професії...
І таких спогадів так багато… На кожному кроці, в кожнісінькому кутку. Господи, я на Світязь поїхала, щоб відпочити, а вони мене і там наздогнали, бо згадала ж Катерина, на свою голову, що вперше там побувала у 2005 році зі своєю певрою любов’ю.
І в очах моментально та перша любов, і кімната, в якій жили, і темно-синій купальник з дурними рюшами, і ананасовий «Лонгер». Десь же фото мають бути. Де ті фото? Десь, напевно на шафі, в якій колись лежали бабині хустки. На кант.
Чомусь цього разу, як ніколи, відчувається як швидко йдуть роки. Чому я так спішила стати дорослою? Ну точно теля дурнувате…
Цілую в рота,
Оригінал цього допису можна прочитати тут, а ми переходимо до основної теми дня.
Катя написала книгу, і її от-от надрукують.
Але купить її можна - вже!
Примітка:
Напевно все ж треба було написати ПЕРВА ЛЮБОВ, але ми вирішили залишити так, як в оригіналі. Навіть, якщо то був одрук.
Радіо Трек: НОВИНИ
