«Не допускати алкашів та хронів!»: Маркус обурений тим, як проходить мобілізація до ЗСУ
«Боже, як схуд!!!» (с)
Відомий воїн, літератор, блогер та громадський активіст Велерій Маркус написав текст, який розлітається мережею, отримуючи масу відгуків, лайків та репостів.
Йдеться про чинну нині практику відряджання до ЗСУ – будь-кого, а часто просто порушників правопорядку, пиятик та наркоманів. Подаємо далі без змін
«Боже, як схуд!!!»
Натрапив на огидне відео. В якомусь населеному пункті комендант з озброєними працівниками військкомату заходять в приміщення гральних автоматів і починають виписувати усім повістки. Наскільки я розумію, це не поодинокий випадок виконання працівниками військкомату своїх «функцій».
З цього приводу маю що сказати.
По-перше, я пишаюсь своєю службою, і мене обурює, що мою професію принижують до рівня покарання для якихось хронів.
Очевидно, що рівень вимог для вступу на службу сьогодні низький через об’єктивні обставини, але це не значить, що армія має перетворюватись на угрупування алкашів, наркоманів, крадіїв та інших елементів вершин суспільного дна.
Такою організацією процесу призову, держава принижує і демотивує бійців, які свідомо пішли на службу жертвуючи своїми інтересами, ба, навіть життям.
Військкомати поставили цих людей в один ряд з тими, кого кинули на службу у вигляді покарання.
Це просто принизливо.
По-друге, за такої системи набору рівень якості мобілізованих настільки низький, що від них більше проблем на фронті, ніж користі.
Ще не чув від жодного сержанта чи офіцера про задоволеність великою кількістю не вмотивованих та неякісних бійців.
З усієї маси, якою військкомати закидують армію, притомних не більше 10-15%.
Усе інше – невмотивований натовп, який тільки створює додаткові проблеми і відбирає на себе цінний ресурс часу та зусиль.
Це я кажу, як командир.
На додачу, в поточний момент не передбачено ніякої процедури звільнення військовослужбовців за ганебну поведінку.
Тобто непоодинокі випадки, коли командир отримує в своє розпорядження відвертий непотріб, який саботує виконання наказів і здатен у будь-який момент перейти у статус дезертирів, залишивши позиції і підставивши інші підрозділи.
На жаль, мені доводилося стикатися з подібними ситуаціями особисто, і це коштувало життя моїм друзям.
При цьому всьому, командир нічого не може з ними зробити! Позбутися їх неможливо, застосувати силу – подадуть в суд.
У якості приклада додам, що на цьому етапі війни вже мав два інциденти, коли в Донецькій області два мобілізованих алко-тіла додумались погрожувати мені зброєю. Перший – мобілізований солдат, а другий- мобілізований КАПІТАН.
А місяць тому довелося зірвати сержантський погон з п’яного хрона, у якого навіть по опухлому обличчю видно, що він системно прокисає. Там і без медкомісії видно, що людина – алкаш, але військкомат вирішив, мабуть, що обличчя такого вигляду достойне представляти ЗСУ і підходить для виконання бойових завдань.
Реалізація процесу мобілізації у подібному вигляді закладає у наш фундамент бомбу, яка може вибухнути у найкритичніший момент.
Якщо підхід не зміниться – проблеми будуть лише множитись.
Слава Україні!
Радіо Трек: НОВИНИ
