Дно ще не пробите. В українців з'явився новий 95-ий квартал – серіял «Впіймати Кайдаша» (ФОТО)
Трешова мильна опера, що тішиться шаленим успіхом (с)
[media=176754]
Юрій Шевчук наїхав на святе. На серіал «Впіймати Кайдаша»
Серіал, який любить так багато українців, а дехто з інтелектуальної сметанки та «просвіщьоних кругів» навіть вважає «справжнім проривом».
На жаль чи на щастя Ваш автор не бачив цього прикметного кінематографічного доробку, але 05 квітня святкує свій День народження той самий Юрій Шевчук, про якого ми писали неодноразово, але зараз важливим є те, що він написав про «Впіймати Кайдаша».
Він його бачив.
Подаємо без змін:
Дно ще не пробите.
Тепер можна не соромитися – суржик править бал.
З легкої руки дивовижно плідної на треш сценаристки Наталі Ворожбит суржик – тепер останній крик моди. Він швидко стає взірцем стилю й мовної вишуканости. А літературна українська мова остаточно спочила в Бозі.
За заразністю ворожбитівський суржик не поступається коронавірусові.
Спочатку були «Циборги», тоді «Дике поле», де Ворожбит креолізує навіть текст Сергія Жадана. Тепер її наступною жертвою став бідолашний Нечуй.
Українське суспільство глибоко хворе. Минулого року воно проголосувало за президента, що підняв аматорство і дикий непрофесіоналізм до рівня громадянської чесноти. Тепер воно захоплено голосує за телепродукт, за вершину примітиву, несмаку й фальшу, що святкує суржик, це жалюгідне тавро московського рабства.
Ось промовистий шматочок із відгуку на цей серіял:
«У «Кайдашах» прекрасне все: жарти, суржик (sic!), постійна зміна настроїв, коври на стінах, стиль одягу, максимально природна гра акторів.»
Як на мене, то в «Кайдашах» несмак видається за жарти, крик i лайка – за діялоги, фальш – за акторську гру, кліше, що поганяє кліше, – за ориґінальність, пародія – за українське село, зневага й презирство до українського – за любов до нього.
Дно ще не пробите.
Після такого успіху слід чекати, що пані Ворожбит заходиться креолізувати решту української класики. Начувайтеся, Котляревський, Квітко, Мирний, Українко et al.! Помагай усім нам Боже!
Не все, одначе, аж так погано.
З огляду на феноменальний успіх цього трешу в глядача, треба сподіватися, що той цілий глядач тепер покотом називатиме свої чада Карпами, Лаврінами, Омельками, Мелашками, Мотрями, Горпинами й Гапками.
Може з цього нарешті й почнеться українське відродження?
Під цим дописом (за посиланням) розгорілася справжня літературно-мистецька дискусія
Радіо Трек: НОВИНИ
