За татуюванням було велике серце: З’явилася щемлива правда про комбата «Азова», який навчався на Рівненщині (ФОТО)
Спільнота має знати своїх героїв. Сьогодні його поховають
21 лютого помер Герой України, комбат «Азова», 35-річний Олег Мудрак. Справжній воїн став на захист країни ще у 2014 році. У травні у Маріуполі він з тисячами побратимів був змушений здатися у полон російським нелюдам. Там у концтаборах він пробув 5 місяців, зокрема, вижив під час теракту в Оленівці, і повернувся на рідну землю у вересні.
Вигляд Олега Мудрака після звільнення шокував весь світ.
Росіяни катували і морили голодом нашого захисника. Він схуд на понад 20 кг і у ньому ледве жевріло життя. Після звільнення його госпіталізували. За його життя боролися медики, проте в організмі бійця почалися незворотні зміни і його серце зупинилося. Про смерть Олега Мудрака повідомив його племінник Данило, власних дітей у нього не було.
Він про нього написав такі слова:
Мудрак Олег Васильович – майор, герой, стальний чоловік, мій дядько, мій брат, моя опора, моя гордість, мій маяк і приклад характеру!
Він горів цим життя, насолоджувався і запалював серця всіх людей навколо. Я хочу бути чоловіком, гідним Олега, щоб він дивився на мене з Вальгалли й відчував тільки гордість за мене.
Він завжди казав, що не хотів, щоб його смерть була «святом сліз». Хотів, щоб разом зібралися його люди й, посміхаючись, згадували найкращі моменти, пов‘язані з ним.
Єдині слова, які мені спадають на думку, такі.
Живи так, щоб страх смерті ніколи не бентежив твоє серце. Нікому не заважай вірити у те, у що вони вірять. Поважай інших, їхні погляди та вимагай такої самої поваги до себе. Люби життя, роби життя кращим, прикрашай все навколо себе, прагни жити довго, на благо свого народу. А коли прийде твоя година, помри і не будь, як ті, чиї серця сповнені страху смерті. Так, що коли настає їхня година, вони плачуть і молять, щоб їм дали ще часу, щоб прожити життя по-іншому. Співай свою смерть і загинувши героєм, повернися додому!
Ці слова про нього. Він ніколи не боявся стару з косою, тому що вона боялася його і я впевнений, що у свою дорогу він вирушив не боячись, у супроводі неймовірно красивих Валькірій і того ж дня потрапив в ту залу, де побачив своїх друзів, які чекали його з усіма почестями!
До зустрічі, рідний!
Сухар - на щиті!
Фото з племінником до полону і після.
Стан Олега Мудрака видає погляд...
Побратими з «Азова» згадують про Олега Мудрака як про справжнього воїна і надійного друга.
Проте, виявляється, за мужнім образом у татуюваннях була творча натура і велике серце, розповіла нотаріуска Інна Бернацька. Вона була викладачкою Олега, коли він навчався в Острозькій академії. Зокрема, вона опублікувала такий допис (публікуємо текст без змін):
- Ці дні в нашому офісі «приспущені прапори».
На щиті.
Олег Мудрак, командир 1-го батальйону полку «Азов» НГУ, захисник «Азовсталі», звільнений з російського полону 21 вересня 2022 року.
Про таких кажуть: «мали честь доторкнутися».
В нас завжди багато студентів, військових, хлопців, які намагаються підкорити серце моїх дівчат. Моя Анічка.... Дівчинко.
Олег навчався в НУ «Острозька академія», міг бути юристом.
Вихований, добрий, сильний, справжній, простий, чесний, порядний, здатний брати відповідальність, з великим серцем.
Поруч світ змінювався від посмішки, непереможного добра, світла.
Ніколи не забуду турботу, нагрітий його руками суп, турботливо загорнутий у рушнички. Він не мав нічого, а хотів нагодувати нас в офісі.
Великі люди прості.
Великі люди щедрі. На слово, на вчинок, на самопожертву.
Не кожен здатний бути Великим.
Я бачила його щасливим, іскринки в очах. Романтичну сором'язливість. Тут, в Острозі, він був щасливим.
Таке яскраве щастя та так мало.
Такa гарна молодь без права на особисте щастя.
Він не належав собі допоки війна, він належав Україні.
Впевнений в Перемозі.
Та все ж мріяв про сім'ю та трьох дітей.
2014-2022 війна.
Полон.
Шукали в списках, в фотках, дивилися, коли був в мережі.
Звідкілясь була впевненість, шо переможе цей хлопець і полон.
Олеже, Сонечко, ... якби ж ти міг зараз читати.
Написали тобі лист, не встигли.
Так хотілось побачити, обійняти, подякувати, помовчати.
Думали не на часі, не до того тобі.
Думали все попереду.
Твоє велике серце не витримало.
Скільки людей встигли полюбити тебе.
Скільки сердець ти встиг запалити.
Скільки людей тобі зобов'язані.
Скільки ти витримав за майбутнє України.
Який ти гідний в першому ряді зустрічати Перемогу України.
Як жаль, тепер небесному ряду.
Як жаль, що ми не встигли, можливо слово, розмова щось би змінило, пригальмувало маятник.
Як шкода таку молодь. Прекрасні, неповторні, наші.
Олеже, всі дітки України – твої.
Ти захищав їх так, як багато батьків не здатні і навіть не пробують.
Завтра 24 лютого у Києві з тобою прощатимуться.
24 лютого.
Уклін твоїй Мамі.
Миру твоїй душі.
В першому ряду небесних воїнів ти обов'язково зустрінеш Перемогу України.
Дякую, що мала честь доторкнутися ... Щось в душі назавжди залишиться від тебе.
Україна втратила гідного сина...
Схиляємо голови перед справжнім героєм, який триматиме тепер над нами небо. Вічна пам'ять і нехай прийме Господь його душу.
Редакція висловлює щирі співчуття родині Олега Мудрака
Радіо Трек: НОВИНИ
