Окупанти силоміць вивозять українських дітей на росію: Що чекає їх після депортації (ФОТО)
Деяких вивезених дітей вдається повернути
За час війни росія насильно депортувала з України понад 7 000 дітей.
На росії вкрадених дітей влаштовують в інтернати, встановлюють над ними опікунство, а в майбутньому планують реалізовувати процедуру усиновлення.
У липні, коли повномасштабна війна в Україні з росією тривала вже практично півроку, губернатор Московської області Андрій Воробйов повідомив, що до них привезли українських дітей і влаштували в російські сім'ї.
Дев'ятьох рідних братів і сестер примусово депортували з тимчасово окупованого Донецька, де вони жили в дитячому будинку. Їх розділили, частину відвезли до Курська, частину – до Ростова.
Потім всіх відправили в Підмосков'я, де віддали на піклування місцевій сім'ї. Тоді Воробйов зазначив, що подібний вчинок з боку дорослих, які забрали дітей, «заслуговує на повагу».
Втім, уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець так не вважає. Чиновник зазначив, що росія порушує норми Женевської конвенції про захист цивільного населення. Серед іншого, документом передбачено заборону примусового переселення з окупації на територію країни-агресора.
Росія спочатку власноруч робить дітей сиротами, вбиваючи їхніх батьків і членів сім'ї снарядами, роз'єднує їхні сім'ї в депортації, позбавляє їх права вчитися і рости на Батьківщині, руйнуючи школи і цивільну інфраструктуру міст і селищ, а потім великодушно «влаштовує» до сторонніх людей на чужині! – каже Дмитро Лубінець.
Тим часом російська пропаганда постійно спекулює темою дітей у себе в сюжетах і новинах. Акцент роблять на тому, що українці нібито вбивають дітей на Донбасі, залишають їх напризволяще і всіляко над ними знущаються. Росія ж ніби виконує протагоніста, проявляючи до дитини чимало не батьківську турботу. Та вірять у це лише тільки самі росіяни, яких «годують» новинами про те, яка у них хороша і турботлива влада.
Як правило, росіяни крадуть дітей-сиріт, або ж тих, хто позбавлений батьківського піклування. Однак відомі приклади, коли в захоплених містах окупанти забирали дитину у батьків на етапі фільтрації.
Один з таких випадків стався в Маріуполі – на кордон приїхала мати з бабусею і 4-річним хлопчиком. Бойовики, перевіряючи документи, виявили, що жінка проходила службу в Збройних силах України. Її одразу ж забрали в табір і полонили, бабусю відправили назад до Маріуполя, а дитину – в невідомому напрямку.
Схожий випадок стався з іншою сім'єю – батько і троє дітей намагалися перетнути кордон в тому ж Маріуполі.
Чоловік чимось не сподобався окупантам, тому вони залишили його у фільтраційному таборі, а трьох дітей відправили до росії. Там старша дитина зуміла зв'язатися з Україною, пояснивши, де вони приблизно знаходяться.
До їхнього визволення під'єднатися як органи влади, так і правозахисники та волонтери. Вони зуміли знайти батька – чоловікові на той час ще нічого не «інкримінували», тому відпустили, після чого він відновив документи і відразу ж відправився за своїми дітьми. Сьогодні возз'єднана сім'я знаходиться в одній з європейських країн.
Іноді окупанти не перевозять дітей відразу до росії. Періодично їх тримають на окупованих територіях.
Подібне сталося з 10-річним Іллею Матвієнко, який разом мамою Наталією тікав від бомбардувань в Маріуполі та потрапив під обстріл. Жінку поранили в голову, а хлопчика – в ногу. Попри тяжку травму, мама все ж привела сина до будинку знайомої, де і померла.
Окупанти забрали дитину і перевезли її в окупований Новоазовськ, а потім в Донецьк – там його поклали в лікарню, де лікарі спочатку хотіли ампутувати йому ногу, але потім все ж вирішили, що її ще можна врятувати. Роблячи Іллі операцію, його чомусь не ввели в наркоз, тому дитина терпіла.
Про те, що Ілля перебуває в окупованому Донецьку, дізналася його бабуся. Для того, щоб дістатися до онука, вона перетнула кордони чотирьох держав, поки Офіс президента і Міністерство реінтеграції окупованих територій вели переговори з москвою.
З Києва на поїзді до Польщі. З Польщі літаком до Туреччини, з Туреччини в Сочі, з Сочі літаком до Москви, там сказали чекати, а ви ж знаєте, це всі на нервах, — розповіла жінка. У результаті дитину все ж вдалося повернути на підконтрольну Україні територію.
Також відомо про вивезення дітей у Білорусь. Так сталася з одним із братів з Київської області.
У березні брати вирішили відвідати свою сестру у Вишгородському районі. Вони приїхали до неї на велосипедах, побули якийсь час разом, і вирішили їхати додому.
Дорогою назад піднявся сильний вітер, тож вони звернули з лісової стежки та поїхали по дорозі, де натрапили на блокпост росіян. Окупанти спочатку роздягли дітей і оглянули їх на предмет татуювань, а потім веліли чекати. Через якийсь час до місця під'їхав БТР, хлопцям під дулом автоматів наказали в нього сісти.
Проїхавши річку, бойовики наділи на голови братам чорні сміттєві пакети, а між собою сказали, що їдуть в Прип'ять. Потім БТР зупинився, дітей вивели, перев'язали скотчем руки і очі, побили їх. Через деякий час братів знову посадили в якийсь транспорт і відвезли на кордон з Білоруссю.
Коли прикордонники дізналися, що один з хлопців неповнолітній, то викликали представників Червоного Хреста, а дитину відправили в гуртожиток Мозиря. Через чотири дні його перевели в дитячий будинок.
До рідних хлопця вдалося повернути лише через місяць. Старшого брата відвезли в невідомому напрямку. За непідтвердженими даними, нині він перебуває в СІЗО №5 в Таганрозі. Ніяких звинувачень йому не висунули.
На сьогодні, за словами представниці Уповноваженого з дотримання прав дитини та сім'ї Оксани Філіпішиної, на гарячу лінію омбудсмена надійшло вже майже дві тисячі повідомлень про розшук дітей з різних регіонів, 73% зниклих дітей – це Донецька область.
Інформацію про те, де може бути дитина, збирають по крихтах – свідчення, моніторинг російських ЗМІ, волонтери. Спроби безпосередньо контактувати з колегами з росії ніякого результату очікувано не дають.
На запити української сторони російська федерація не відповідає, в тому числі на запити Уповноваженого з прав дітей. Один запит ми відправили ще в червні до Уповноваженого президента рф з прав дитини, запит залишився без відповіді, – каже Оксана Філіпішина.
На росії, природно, не говорять про депортацію дітей. Росіяни називають цей процес «евакуацією», хоча в реальності мова йде якраз про примусове вивезення дитини. У зруйнованому окупантами Маріуполі загарбники ходили по кварталах і забирали дітей, не питаючи їх, хочуть вони цього чи ні, порушуючи таким чином їхні права.
При цьому і сама «евакуація», якою «прикривається» росія, заборонена міжнародними договорами. Згідно з Женевською конвенцією, цивільне населення не може бути переміщено на територію країни-окупанта. Це стосується як і безлічі українців, яких насильно перевезли у віддалені регіони росії, так і дітей, доля більшості яких невідома.
Водночас боятися того, що українських дітей одразу ж усиновлять, не варто, вважає глава правління «Української мережі за права дитини» і програмний директор «СОС. Дитячі містечка України» Дар'я Касьянова. Такі заяви з боку росії – це тільки пропаганда. Швидше, за все такого ніхто не зробить.
В офісі українського омбудсмена вважають, що на росію необхідно впливати через призму міжнародних договорів, умови яких вона зобов'язана виконувати, оскільки є однією зі сторін-підписантів. Однак цей факт не заважає рф порушувати практично всі чинні звичаї війни, ігнорувати рішення міжнародних судів, а тому надія на те, що у рф добровільно підуть на співпрацю, вкрай мала.
Втім, українська влада не залишає спроб докричатися як до міжнародних політичних лідерів, так і до самої росії на найрізноманітніших майданчиках – від ООН до Верховного комісара у справах біженців.
Джерело: РБК-Україна
Радіо Трек: НОВИНИ
