«Наша королева»: річниця сходження на престол Марії Терезії – що ми про неї знаємо? (ФОТО)
Не плутати з Матір’ю Терезою
Микола Бандрівський є відомим істориком зі Львова. Сьогодні подаємо його черговий ФБ-допис:
На схилі нинішнього дня хотів би згадати про нашу королеву – Марію Терезію, тим більше що нині – 12 лютого є річниця її сходження на престол.
Так, я не помилився: ота славна 36-та імператриця Священної Римської імперії, мала також титул «королеви Галичини і Лодомерії».
І саме війська Марії Терезії у тому далекому 1772 році зайняли значну частину сьогоднішніх західноукраїнських земель, які довгі роки перед тим були окуповані Річчю Посполитою.
Але, не думайте, що тоді - двісті п'ятдесят років тому (1772) коли Польща впала і була розділена між сусідніми державами, за нашу Галичину не гризлися. Гризлися та ще й як..!
Приміром, розпарцельовуючи колишню Польщу, російська цариця Катерина ІІ за жодні скарби не хотіла віддавати австрійцям нашу Русь Червону (тобто, основну частину Галичини), бо приєднання її до російських земель, було споконвічним прагненням цього народу ще з часів московського царства.
Тим більше, що у Львові та й по інших галицьких містах і містечках, у ті місяці були розквартировані російські війська і стояли їх гарнізони.
Але, у питанні Галичини, цариця Катерина ІІ все ж змушена була відступити під твердим наполяганням пруського короля Фрідріха ІІ, який забравши в Австрії у 1744 році майже всю Сілезію, хотів компенсувати їй (тобто Австрії) цю територіальну втрату саме за рахунок Львова та колишнього Руського воєводства, тобто, Галичини.
Отож, Львів разом з усією Галичиною незважаючи на російський спротив, у тому 1772 році таки передали Австрії, яка тримала ці наші землі під своєю короною майже півтора (!) століття.
Але, Марія Терезія не була б королевою Галичини і Лодомерії, якби на цьому заспокоїлася: вже через три роки після сходження на престол вона (Марія Терезія) змусила Османську Імперію віддати їй і Буковину, до якої, як відомо, входить також й основна частина сьогоднішньої Чернівецької області.
І, на закінчення: що б нам вартувало запам'ятати про нашу славну галицьку королеву й імператрицю Марію Терезію..?
Ось кілька пунктів, які, можливо, вартували б нашої уваги:
- по-перше, в результаті військової реформи в Галичині введено військову повинність та централізований рекрутський набір;
- по-друге, видано імперський Указ для галицьких поміщиків, щоби ті поводилися зі селянами «по-людськи»;
- по-третє, Церква стала підпорядковуватися державі, а самі священики стали державними службовцями;
- по-четверте, вже через рік після свого сходження на престол, Марія Терезія ліквідувала майже всесильний тоді орден єзуїтів, який до того часу мав величезний вплив на усе життя Австрійської імперії;
- по-п'яте, по всій Імперії, у тому числі в Галичині, було проголошено загальну середню освіту і саме з того часу чи не по всіх галицьких містах і містечках було відкрито цілу мережу навчальних закладів в яких національна приналежність дитини не мала жодного значення як зрештою і її віросповідання. Крім того, це навчання почало проходити виключно за рахунок держави. У ті роки уся шкільна освіта в Галичині була переведена на державний кошт. І, мабуть, головне - у галицьких початкових школах дозволили користуватися рідною мовою.
...Отож, відходячи нині до сну згадаймо у своїх молитвах ту королеву, яка близько 250 років тому корінним чином змінила на краще життя тогочасних галицьких українців.
Хто зна, якби не імператриця Марія Терезія, то чи пробудилась би через кілька десятиліть опісля, національна самосвідомість тих, які називали себе галицькими русинами.
(На малюнку – портрет імператриці Марії Терезії авторства Жана-Ет’єна Ліотара (1747)
Радіо Трек: НОВИНИ
