«Першою у мене народжувала 16-річна», – рівненська акушерка пригадує, як народжували колись (15 ФОТО)

середа, 05 травня 2021 10:31

Приурочено до Міжнародного дня акушерки

У 1987 році в Нідерландах запропонували кожного 5 травня відзначати День акушерки.

Тоді в Україні про цю дату ще не знали, а саму професію називали інакше – акушерка-пупов’язка.

Ми ж розкажемо про акушерку, яка починала свою роботу у 1988 році.

У пологовому відділенні Рівненського обласного перинатального центру нас зустрічає Ольга Семешко.

Вона в рожевому костюмі і з широкою усмішкою на вустах.

Відразу видно, що вона в цьому відділенні чи не найголовніша. Бігає з одного родзалу в інший, а їх аж вісім.

За 20 років роботи тут, каже, набігала сотні кілометрів.

Загалом, кожного місяця у відділенні відбувається по 30 чи навіть по 40 пологів. Ольга Семешко не рахувала, скількох дітей першою зустріла на світ. Каже, що це сотні дітей, багатьох батьків з дітьми вона часто зустрічає в місті.

Про початок кар’єри Ольга Семешко говорить охоче. Каже, свого часу вступала у медичний університету у Тернополі, бо сама родом з тієї області. Втім, тоді ця спроба була марною. А вже за рік молода дівчина успішно вступила в Херсонський медичний коледж. На спеціальність акушерство.

Після закінчення училища переїхала в Рівне, бо сестра покликала. Тут і освоїлася. Пішла працювати у пологовий будинок, згодом він отримав № 1, а потім його перейменували в Рівненський обласний перинатальний центр.

Першою у мене народжувала 16-річна

Ольга Семешко: Перші пологи, які я приймала, були вже тут, у перинатальному центрі. Жінка народжувала молода, їй було 16 років. Тоді хотілося тій жінці дати все можливе і неможливе, хоч я й сама була молода, мені все ж хотілося, щоб дитина народжувалась у нормальних умовах. Тоді я миттєво пригадувала усе те, що вчили в училищі, а потім заспокоїла себе і породіллю. В результаті молода жінка народила свого первістка і ще й мені дякувала. Напевно, ми тоді були на одній хвилі, як кажуть, адже обоє були молодими, тому перший мій контакт вдався.

Випадки бувають різні

Ольга Семешко: У моїй практиці було багато різних випадків, але в основному все закінчувалося добре. Завжди пригадую жінку, яка первістка народжувала у 43 роки. До того вона довго лікувала безпліддя, а останнього разу прийшла до нас у перинатальний центр, пролікували її і коли вона прийшла народжувати, то нашому подиву не було меж. І, знаєте, я ті емоції не забуду ніколи. Вона народила сама, і вона цим так гордилася, вона так те дитя обіймала. В неї народився здоровий хлопчик. Вона була чи не найбільш слухняною породіллею (плаче – авт.). Словами це не описати, ця дитина була справжнім плодом кохання. Її син був бажаним, і для нас теж.

Акушерка може зробити все, аби породілля … назвали дівчинку її ім’ям

Ольга Семешко: Акушерка першою приймає на руки дитину, перетискає пуповину, чує цей перший крик дитини. Далі дитину на дві години кладуть на груди до матері. Так відбувається перший контакт матері та дитини, яка в результаті звикає до нового середовища. Через дві години ми обробляємо пуповину, накладаємо клему, дитину міряємо та важимо і готуємо маму до переїзду у палату.

Доводиться кожного дня вчитися

Ольга Семешко: Ми (колектив Рівненського обласного перинатального центру – авт.) першими в області організували школу мам та почали практикувати нові методи при пологах. У нас народжують у воді, на спеціальних м'ячах та на спеціальних кріслах. Окрім того, є нові ліжка.

Ми довго вчилися, проходили різні тренінги, і зрозуміли, що жінки повинні народжувати в тиші. Тобто одна жінка в родзалі. Партнер повинен бути на пологах, але це не про всіх чоловіків (жартує – авт.).

В основному ми під час пологів все жінкам пояснюємо, серцебиття плода перевіряємо, пульс, інколи навіть УЗД треба. У нас є реанімації для діток, бо їхнє здоров’я - в пріоритеті. Звичайно, за самою породіллею слідкуємо. До речі, складається таке враження, що жінки нині більш свідомо народжують. Готуються до цього, бо навіть питання задають специфічні, інколи, аби на них відповісти, доводиться повторювати теорію.

Від теорії – до практики, або Готуємось до пологів у воді

Ольга Семешко: Дедалі більшої популярності набувають пологи у воді. Це коли дитина народжується у воду. Утім, на сьогодні жоден з пологових будинків Рівненщини не має спеціального обладнання, аби таке практикувати. Зараз ми практикуємо знеболення пологів за допомогою теплої води. Тобто породілля перебуває у воді лише на період перейм. Коли ж розпочинається сам родовий процес — переходить у пологовий зал. Але, скажу, що ми вивчаємо досвід самого процесу народження дитини у воді. Думаю, що і в нас згодом буде така методика.

Назавжди закарбувалась одна дівчинки

Ольга Семешко: Я часто в місті зустрічаю дівчинку, їй вже 12 років, яку я на світ прийняла із критичною вагою. Вона важила всього 890 грамів, і ми тут у перинатальному її виходили. Дівчинка народилась у 26 тижнів. Там складна історія. В тієї жінки, до народження цієї дівчинки, було багато викиднів. А народження цієї дитини стало для тієї жінки справжнім подарунком. Зараз ця дівчинка доросла, займається музикою, старанно вчиться. Її матір при зустрічі намагається завжди розповісти про успіхи доньки.

А взагалі багатьох діток пам’ятаю. Були такі випадки, що жінки після пологів перепитували моє ім’я. Потім так називали своїх дочок. Це, безперечно, приємно.

Ранок починається … з усмішки

Ольга Семешко: Ранок починається з усмішки. З гарним настроєм завжди іду на роботу, все особисте залишаю за дверима дому. На п’ятихвилинках, з яких починається кожен робочий день, завжди намагаюсь заряджати позитивом своїх дівчат (акушерок, який ту працює 12 – авт.). У нас важка робота. І найголовніше - бути спокійним самому і заспокоїти жінку перед важливим моментом у її житті.

Дитину зустрічаю з молитвою

Ольга Семешко: Знаєте, перед кожними пологами головне - зібрати усі думки та сили до купи. Немає в мене якогось особливого ритуалу перед тим, як заходжу у пологовий зал. Єдине, що завжди роблю - молюся. Особливо коли от-от на світ з’явиться нове життя. Хочеться, щоб все було з дитиною добре, і щоб матір була спокійною за своє чадо.

А якщо ви думаєте, що є якісь ритуали, то вони є. Але не в акушерок, а для батька. Нині чоловікам дозволяють бути присутніми під час пологів, і чоловіки часто перерізають пуповину. Це для нас завжди ритуал, у якому по суті ми не беремо участі. А ще це гарний знак, бо чоловік у цей момент бажає своїй дитині всього найкращого.

Професійне свято святкую на роботі

Ольга Семешко: Своє професійне свято відзначатиму на роботі, а вже після – святкуватиму. Користуючись нагодою, хочу привітати своїх колег і зазначити, що ми робимо дуже важливу справу.