«Генштабу видніше. Він краще знає, що робити. Не заважайте»: але є Пропозиція (ФОТО)
Дещо про Війну на виснаження
Цей допис на Форумі «Української правди» привернув нашу увагу своєю «лояльною контраверсійністю». Щонайменше, в ньому немає необґрунтованих закидів, зате є цікаві розрахунки.
Наприклад,
Для того, щоб вбити 100 000 ворогів, Україна за час війни витратила 50 мільярдів доларів. Що буде, якщо ворог кине проти нас мільйонну армію? Де нам взяти 500 мільярдів доларів?
Автор допису пропонує певне рішення, на яке комусь, можливо, варто звернути увагу. Подаємо без змін
«Генштабу видніше. Він краще знає, що робити»
Таку фразу можна часто почути у відповідь на питання чому ЗСУ не роблять того, що пропонує хтось з диванних.
І це так. Йому видніше. Адже генштаб володіє інформацією і про ворога, і про свої війська і їх можливості, тож може краще оцінити обстановку і спрогнозувати наслідки тих чи інших дій.
Чи можуть в генштабі та/або в МО помилятись?
Звичайно. Можуть за деревами лісу не побачити. За тактичною роботою не правильно зорієнтуватись у стратегії. Крім того на неправильну стратегію їх може орієнтувати і політичне керівництво.
Чи мають право диванні вказувати на такі помилки?
Зобов'язані. Адже ці помилки дуже дорого коштуватимуть Україні.
Є, звичайно, і тактичні помилки.
- Серед таких можна назвати і захоплення байрактарами на початку війни. Хоча завжди було очевидним, що це лише дуже дорогі, великі, повільні легкі мішені у війні з ворогом, у якого є авіація та сильна ППО.
- До тактичних помилок можна віднести слабку керованість військами, погану дисципліну, що часом подавалось як перевага, яка не сковує ініціативи підрозділів. Поки ця ініціатива не виливається у самовільні залишення позицій і підставляння сусідів. Правда, тут велика доля вини і цивільного суспільства, що толерантно ставиться до таких «ініціатив» підрозділів, виправдовуючи їх неналежним забезпеченням чи поганим командуванням.
Але зараз мова йтиме саме про питання стратегічні. І помилки. Адже це те, що з дивану видно краще ніж тим, хто схилився над тактичною картою.
Основною стратегічною помилкою є нерозуміння характеру цієї війни. Чи теперішньої її фази. А звідси вже випливає і неправильна постановка задач, методів і інструментів їх вирішення.
Війна вступила у фазу війни на виснаження.
Ось головне, що треба зрозуміти. І відповідно правильно вибрати стратегію.
Не мріяти зараз про те, щоб стрімкою атакою розбити ворога і звільнити території включно з Кримом.
Поки в Росії не станеться якась смута це неможливо. Вона має ще колосальні ресурси, щоб не допустити цього.
Та й Захід не піде на такий варіант, бо це загрожує ескалацією з непередбачуваними наслідками. Тільки вигравши війну на виснаження можна надіятись на повернення територій. Чи частини їх.
На боці України ресурси Заходу. Вони більші ніж у Росії. Але не треба думати, що вони – гарантовано – будуть доступні Україні в кількості достатній, щоб розбити і перемогти ворога.
Яка ж стратегія у війні на виснаження?
Завдати ворогу найбільшої шкоди з мінімальними затратами своїх ресурсів.
На перший план виходить арифметика, економіка війни.
Що в цьому плані ми маємо на даний час?
Витрачено на війну 50 мільярдів доларів, знищено сто тисяч бійців ворога.
Знищення одного ворога обходиться у пів мільйона доларів.
А Росія може і мільйонну армію кинути на Україну. Знайдеться у нас 500 мільярдів?
З такою ефективністю ведення війни перемоги нам не бачити.
Яка ж зброя у війні на виснаження може привести до перемоги?
Мала авіація. Безпілотники, дрони. (Звичайно, при наявності сильної ппо, що унеможливлює перевагу великої авіації ворога).
Чому мала авіація є ключем до перемоги у війні на виснаження?
- По-перше її функції дуже різноманітні. Це і розвідка, і керування боєм, і виснаження і знищення ворожої ппо, знищення техніки і живої сили ворога, його безпілотників і засобів РЕБ.
- І по-друге вона дешева.
Скільки може коштувати невеликий безпілотник при масовому виробництві?
Електромоторчик 20 доларів, акумулятор 20, ну хай ще 20 на систему живлення, серво і т.п. Корпус не більше 20.
Вважається, що найдорожчою є електронна начинка.
Візьмемо для порівняння смартфон. 150 доларів. Викидаємо екран, акумулятор, зайві камери. Залишається 100 доларів.
Там є і широкополосний зв'язок до 30 км, з можливістю керування і передачі відео, камера, потужний процесор обробки зображень, який можна навчити розпізнавати не обличчя, а техніку, системи глобального позиціонування, акселерометр, гіроскоп...
Більш потужної електроніки безпілотнику не треба. Можна лише телеоб'єктив добавити зі змінною фокусною відстанню. Ще бажано камеру з оптичною стабілізацією, чи гіропідвіску камери.
Отже собівартість безпілотника може бути 200 доларів. Хай 300. Хай 1000.
Скільки солдат одержує зарплати на фронті? Дві з половиною тисячі доларів за місяць?
Від тридцяти до ста безпілотників за рік солдату йде тільки на зарплату. А ще й на одяг, їжу, зброю, техніку...
І скільки ворогів вбиває в середньому солдат за війну?
Менше одного. Бо якби кожен з мільйона наших армійців вбив одного ворога, то мільйонної російської армії вже б не було.
На вбивство одного ворога йде коштів як на 500-1000 безпілотників.
Чи можна тисячею безпілотників вбити більше ніж одного ворога?
Думаю, що можна значно більше. Навіть якщо лише кожен п'ятий з них вб'є одного ворога, чи знищить одиницю техніки, однаково це буде в сто-двісті разів ефективніше за те, що ми маємо.
- До керування безпілотниками можна залучити геймерів, студентів, учнів...
Що знаходяться за тисячі кілометрів від фронту. Навіть в інших країнах.
Через інтернет, через транслятори. - За мінімальну зарплату чи й безкоштовно, на волонтерських засадах, чи як можливість погратись у війнушки.
- Звичайно, повинні бути і мобільні групи з обслуговування безпілотників і поблизу лінії фронту.
Малі безпілотники в масових кількостях можуть змінити хід війни.
Скільки коштуватиме мільйон безпілотників?
Навіть якщо рахувати по тисячі доларів, то це лише мільярд доларів.
Значно менше, ніж витрачаємо на війну за місяць.
- А мільйон безпілотників не залишили б армії ворога жодних шансів.
При умові, звичайно, що ворог вчасно не зорієнтується і не візьме курс на безпілотники. - А поки що наше військове керівництво вважає їх весільними іграшками.
І лише завдяки волонтерам у війську є якась їх кількість. Хоча б для розвідки і корегування вогню артилерії.
Схоже, Росія вже зрозуміла чи починає розуміти значення безпілотників у цій війні.
Вже й створений окремий рід військ.
Якщо деякі наші генерали на верхах і надалі вважатимуть малі безпілотники це якісь іграшками, та надіятимуться лише на вундервафе від Заходу; якщо Україна не зробить рішучих кроків, щоб різко повернути ситуацію з безпілотниками на нашу користь, то ми програємо війну на виснаження.
А значить і війну.
Підсумок.
Йде війна на виснаження.
Мала авіація – ключ до перемоги в цій війні.
Від Редакції:
Виглядає, що дрони, квадракоптери та БПЛА це реально чи не єдиний напрямок в озброєнні, що його Україна може розвивати на власній території, не боячись ракетних ударів ворога по підприємствам, позаяк виробництва можуть реально бути розсереджені по геть непомітним локаціям і з застосуванням реальної народної ініціативи.
Більше про це можна дізнатися в спеціалізованих групах. Таких як БПЛА - Відкрита Група, де люди з інженерною освітою та досвідом намагаються робити українські ударні безпілотники, але -- без належної координації та підтримки з Боку Держави, що критично знижує ефективність їхньої роботи.
Проте, варто зазначити, що певні здобутки в сфері насичення лінії фронту безпілотниками Україна все ж таки має:
Російський воєнкор бідкається та нарікає на ефективність українських дронів-камікадзе
Читайте також: «Орланоарта» і вогняний вал – «ідеальна формула» противника: Чому ситуація на фронті стала критичною? (ФОТО)
«Потрібна розробка власних БПЛА-винищувачів, перехоплювачів, камікадзе», - Paolo Lumiere (ФОТО)
Радіо Трек: НОВИНИ
