Доводиться переступати через себе: українки про речі, які були доступними у своїй країні і стали недосяжними в еміграції
Чи повернуться вони додому і чи дійсно так солодко їм живеться?
Відео на цю тему нещодавно зняли Факти ICTV, поспілкувавшись з вимушеними переселенками у Польщі та Німеччині.
Одна з героїнь відео, Вікторія Козак, поїхала до Польщі з Дніпропетровщини. Розповідає, що зробила це виключно заради безпеки дітей.
Жінка рік працювала у Польщі прибиральницею, зараз влаштувалася продавчинею у магазин. І теперішню свою роботу цінує.
В Україні Вікторія мала роботу у судовій сфері, має вищу юридичну освіту.
Розуміє, що без знання мови кращу роботу не знайде:
Морально було дуже складно.
Розділені сім’ї
Дарина Балабай нині мешкає у Ґданську – з 15-річним сином та мамою, яку вдалося забрати з Харкова з-під обстрілів, розповідає, що ще ніколи так надовго не розлучалася з чоловіком, з яким мали спільний бізнес.
Більше 20 років ми були разом взагалі, бо у нас був спільний бізнес, ми ніколи так не розставалися надовго.
Ми з чоловіком все життя заробляли на власний дім, свій куточок, ми його будували.
А зараз живемо на зйомній квартирі – на це йде практично вся зарплата.
Тож Дарина поки не розглядає варіанту, що після війни чоловік приїде до неї – вийти на той рівень життя, що в Україні, навіть з хорошою роботою в ЄС складно.
Ціни на оренду житла тут надзвичайно високі. Тому жінки з дітьми часто об’єднуються для економії – мешкають кількома родинами в одній квартирі.
Для оренди квартири в Європі потрібно мати офіційний контракт на роботу. Хоча іноді і його замало, - розповідає переселенка з Києва Тетяна Рибіцька.
Перший час вона жила за рахунок держави.
Потім почала сплачувати комуналку. Тепер платить і за оренду і це дуже складно (вартість оренди 1-кімнатної квартири у Варшаві, де мешкає Тетяна, стартує від 3 тисяч злотих на місяць – близько 26 тисяч гривень – прим. ред.).
Тетяна була впевнена, що зі своєю професією у великому місті без роботи вона не залишиться – жінка – тату-майстер. Проте у Варшаві на подібну роботу хочуть брати майстрів, які вже зробили собі ім’я в Польщі та мають напрацьовану базу клієнтів.
Тож Тетяна згадала своє юнацьке захоплення – малює.
Світлана Карпова з Києва з двома дітьми поїхала ще далі – до Німеччини, де, розповідає, ситуація з соцзахистом, забезпеченням житлом та допомогою біженцям, краща, ніж у Польщі.
Але на ці гроші також не розгуляєшся…Речі, які були очевидними та доступними у своїй країні – в еміграції раптово стали недосяжними.
Я хотіла записати своїх доньок на майстер клас з ліплення з глини – глечики, чашечки..За двох дітей мені потрібно було заплатити 120 євро за одне заняття, що є дуже недешево, - ділиться Світлана.
Щоб влаштуватися у Німеччині на роботу потрібно пройти річні мовні курси і підтвердити знання німецької мовним іспитом.
Тож у Світлани своя мотивація повертатися в Україну – вона придивилася інструменти для власного клінінгового бізнесу удома.
Усіх героїнь відео-сюжету об’днує бажання повернутися додому, коли буде безпечно
Наразі число біженців з України в країни ЄС наближається до 6 мільйонів. 4 мільйони з них – жінки та діти.
Радіо Трек: НОВИНИ
