«ДО ЧОГО ТУТ АРЕСТОВИЧ?»: нестандартний погляд на інформаційну війну від Анатолія Матвійчука
Народний артист України нагадав про себе у несподіваний спосіб
Анатолій Матвійчук – відомий український поет, співак і композитор, відомий і як телеведучий, і як продюсер та викладач оприлюднив текст, який багатьма сприймається неоднозначно і викликає певні дискусії. Хоча…
В головному автор правий: для того, щоб перемогти Ворога, нам необхідно обеззброїти його ідейно та ідеологічно. Принаймні спробувати. Як це зробити?
Подаємо далі текст А. Матвійчука без змін:
ДО ЧОГО ТУТ АРЕСТОВИЧ?
Те, що інформаційна пропаганда є зброєю, дуже потужною і універсальною – уже ні в кого не викликає сумнівів. Ця зброя виникла понад три століття тому з появою перших газет, які поширювали життєво важливу інформацію.
Потім комусь в голову прийшла геніальна думка, що інформація може бути корисною. Так з'явилася реклама товарів і послуг, яка вивела бізнес на новий рівень.
Але найважливішим у становленні пропаганди як зброї було винайдення Піару.
PR (public relations). Дослівно ця абревіатура перекладається як суспільні відносини.
Насправді ж це – надзвичайно важливий винахід людської свідомості, що дав можливість шляхом простих маніпуляцій підміняти правду, спотворювати її і навіть фальсифікувати. І таким чином розвертати свідомість людини в потрібному напрямку.
На сьогодні це надзвичайно складна, технологічно потужна сфера нашого життя, секретам її технологій навчають у найпрестижніших учбових закладах світу.
Ці технології охоплюють буквально все – від створення привабливості товару або іміджу конкретної особистості, до системи керування великими масами людей шляхом коригування їх свідомості.
Можна сказати, що пропаганду придумав сам диявол.
Недаремно прислів'я говорить, що найбільша заслуга диявола в здатності переконати людей в тому, що його не існує.
Теж саме з пропагандою – для звичайних людей, не здатних розуміти природу появи та існування тих чи інших фактів, все буде здаватися правдою. Тією правдою, яка може стати світоглядною базою і причиною більшості людських вчинків.
Дайте мені точку опори і я переверну цей світ, - вигукнув колись давньогрецький Архімед. Він виявився пророком.
Пропаганда і стала тією точкою опори, з допомогою якої світ був перевернутий наприкінці 19 століття, коли по Європі прокотилася хвиля революцій – французька, англійська, німецька, російська.
Монархії світу почали падати під дією всіляких жирондистів, анархістів, кадетів, есерів, есдеків та інших носіїв нової свідомості, суть якої полягала в тому, що світ можна змінити на краще кривавим силовим способом.
Генієм цієї всесвітньої смути став Ленін, який і досі лежить у мавзолеї, а його насліддя нараховує кількадесятків томів теоретичних робіт і практичних злочинів проти людства, які й сьогодні надихають його послідовників.
Історія довела – чим жахливіша і підступніша особистість, чим більше її душа заражена спокусою володіння світом і людьми, тим активніше вона використовує цю невидиму, але дуже ефективну зброю. Хіба що тепер ця зброя легалізована під іменем ІДЕОЛОГІЇ.
Ідеологія і є нічим іншим, як системою тих маніпулятивних пропагандистських технологій, які керують свідомістю людей.
Ось так – від примітивних дешевих листівок, до газет, радіостанцій, телеканалів і глобальних пропагандистських інформаційних агенств із мільярдними бюджетами.
Пропагандистський Молох спокушає і примушує служити йому найрозумніших, але найбезчесніших людей, з гострим розумом чи добре підвішеним язиком, але без жодних моральних принципів і мук совісті. Їх мета – служіння власному ненаситному его і бездонному гаманцю. І роблять вони свою справу бездоганно!
І найяскравіше підтвердження тому – 70-річне існування на карті планети квазікраїни під назвою СРСР. На чому трималася ця дивна країна? Зовсім не на економіці чи етнічній спорідненості.
На армійських штиках і міліціцейскому терорі, на політичних таборах, а головне - на системі політичної пропаганди!
Не дивно, що після розпаду СРСР правонаступником всіх цих технологій тримання вкупі абсолютно різних народів стала Росія. Саме вони – пропагандисти «вищої проби» – всі оті Соловйови, Скабеєви, Сімоняни, Шейніни і Гордони є справжньою елітою тієї країни.
Це вони, по суті, тримають вкупі той багатомільйонний людський конгломерат, тримають його за допомогою добре відпрацьованих пропагандистських технологій, заснованих на маніпуляціях свідомістю, де напівправда і брехня, плітки і домисли слугують єдиній цілі – підтримувати в свідомості громадян цієї країни комплекс якоїсь унікальності, відомої під назвою «русского міра».
Хоча світові вже стає зрозумілим, що основні підвалини цієї унікальності – це генетично успадкований страх і ненависть до всього вільного демократичного світу.
Треба сказати, що нині це не так уже й складно переконати свою багатомільйонну телеаудиторію в тому, що світ насправді злий, агресивний, ворожий, жадібний, ненаситний і жорстокий. Як правило, кожна спільнота (як і кожна людина!) здатна оцінювати природу явищ лише на основі власних рис характеру і власного досвіду.
А досвід росії весь просякнутий насиллям і кров'ю, а під час недовгих мирних пауз пропаганда робить усе, щоб позбавити залишки мислячої частини населення бодай якогось самоосмислення.
Такого антипода і ворога ми маємо. І як в тій казці, суть їх – у голці, а голка в яйці, а яйце в качці, ну й так далі...
Але, не забуваймо, що голка - це саме та пропаганда, яка тримає вкупі всього цього монстра.
Тож, я абсолютно впевнений – ця імперія зла впаде тоді, коли буде зруйнована її пропагандистська машина.
Яким чином? Думаю, що не лише зброєю! Потрібні нові інформаційні технології і механізми, які проб'ють їхнє психологічне поле.
Для цього Україні – і всьому іншому світові потрібен зовсім новий консолідований погляд на росію, як на країну, що стала жертвою власної пропаганди. А українським медійникам потрібно шукати зовсім інші форми і способи донесення власних ідей.
І ці процеси вже починають осмислюватись в нашому суспільстві. Усе менше довіри до віртуозів пустої балаканини з непохитним і зомбуючим поглядом всезнавця.
І свідченням цьому, до речі, є така гнівна реакція на Арестовича та інших новомодних «гуру» нинішньої української пропаганди.
І це говорить про те, що українське суспільство, попри свою певну зомбованість, теж потроху дорослішає і стає об'єктивнішим, що дає нам певний шанс на майбутнє.
І тільки не питайте, а до чого тут Арестович? Напевно, що ні до чого.
Радіо Трек: НОВИНИ
