Дарма хвилювалися, в Україні потужніше, - біженка порівняла системи освіти Шотландії та України
Каже, хоч тут і багато плюсів, є й важливі нюанси
У Шотландію, в невеличке містечко поблизу Глазго, влітку 2022-го зі Львова переїхала Еріка Татчин із двома доньками-школярками – шестирічною Анною-Марією та десятирічною Мартою.
Жінка розповідає, що однією з головних причин переїзду до іншої країни було здобуття дітьми освіти, - пише Твоє місто.
Була невідомість. Ми не знали, яким буде навчання, всі навколо говорили про онлайн-освіту. Зважаючи на те, що до того пів року діти вже вчилися дистанційно, ми вирішили виїхати за кордон, – каже українка.
Чому саме Шотландія?
Шотландію обрали невипадково. По-перше, тут уже мешкали друзі, які трохи розповіли нам про навчальну програму, а по-друге, через те, що тут безкоштовна англомовна школа, на відміну від інших країн, де англійські школи платні.
У Шотландії доньки Еріки Татчин ходять до місцевої державної школи, де чимало своїх правил. Зокрема, в школу заборонено приходити батькам, стороннім людям. Також не можна фотографувати учнів. На все потрібні дозволи.
Дисципліна в школі, до якої ходять мої діти, сувора. Ми, батьки, щодня підписуємо якісь форми, згоди. Питання безпеки тут першочергове, – каже жінка, наголошуючи, що бачить у цьому більше переваг, аніж недоліків.
Доньок до школи Еріка Татчин мусить завести, бо до 12 років дітей без супроводу дорослих відпускати на навчання не можна.
І це тоді, коли на пішохідних переходах чимало людей у жовтій формі, які допомагають школярам безпечно перейти дорогу. Забирають перед уроками і віддають після уроків дітей учителі біля воріт школи.
У школі діти перебувають з 9:00 до 15:00. Всі уроки – англійською. Для доньок співрозмовниці це не проблема, хоча англійську до того вони не дуже добре знали. Загалом учителі та учні добрі, привітні, завжди готові допомогти. Є в цій школі учителі ESL, які працюють із дітьми, в яких перша мова не є англійською, допомагають їм у читанні та письмі.
Уроки в класах інтерактивні. Дітей не сварять, не виставляють їм оцінок. А якщо учень чогось не зрозумів, щось не встиг, допомагають, і не лише вчителі. У кожної дитини є напарник-однокласник, який допомагає порозумітися.
Тут нам подобається привітне ставлення. Не знаю, де вчителі беруть стільки емоційного ресурсу, всі інтерактивні, ніхто нікого не сварить. І діти також усі привітні, доброзичливо ставляться до новеньких, допомагають їм, – ділиться жінка.
А от щодо самої освіти, то в Україні вона потужніша.
Коли ми приїхали сюди, дуже переживали, що діти чогось не знатимуть, не встигатимуть.
А виявилося, що дарма.
Тепер, навпаки, переймаюся тим, аби вони не пропустили чогось із того, що зараз вчать в українській школі, – пояснює жінка.
Харчування та організація навчання
До п’ятого класу воно безкоштовне. У старших класах платне – майже 2,5 фунта, хоча біженцям можна подаватися на спеціальні гранти, і тоді воно буде безкоштовним.
У школі дітям дають фрукти, але обід не можна назвати корисним – багато картоплі фрі, fish and chips (смажена риба з картоплею фрі – Ред.), бургери поміж супом чи салатом. На обід – солодощі, що, звісно, дуже тішить дітей, і молоко.
Домашнього завдання практично немає. Щодо гуртків, то їх досить багато. Частина з них безкоштовна, частина платна. Наприклад, той же скаутинг, музика безкоштовні, а ось плавання – ні.
Тутешньою школою мої доньки задоволені. Більшість у їхньому класі становлять місцеві школярі, хоча багато й біженців із тої ж Сирії. Є також араби, індуси. Лише четверо дітей на всю школу – українці, – стверджує співрозмовниця.
Радіо Трек: НОВИНИ
