Десять історичних будинків Рівного (ФОТО)
Ці рівненські будинки стали архітектурними пам'ятками міста
Будинок лікаря Гофмана
вул. Симона Петлюри, 11
Цей триповерховий будинок, що був збудований у 1926 році, належав лікарю Гофману. За будинком був сад із алейками для відпочинку лікаревої родини.
Старожили міста розповідають, що у лікарському будинку в підвалі був власний рентген-кабінет, де все було як дзеркало, бо стіни були викладені плиткою.
У своєму будинку лікар Гофман здавав кімнати квартирантам. У радянський час тут розміщувалось управління освіти. Нині тут розташовані офісні приміщення.
Будинок Фінкільштейна
вул. Симона Петлюри, 25
Будинок належав багатому єврею Фінкільштейну, який у Рівному торгував милом марки «Єлей».
У будинку Фінкільштейна було дві квартири. До 1939 року на 1-му поверсі жив господар, а на другому - адвокат.
В 1939 році тут поселились радянські військові командири. В період німецької окупації в цьому будинку жив ляндвірт - керівник господарства, який займався заготівлею продуктів для потреб німецької армії. Нині тут розміщені офісні приміщення.
Будинок лікаря Виноградова
вул. Поштова,10
На вулиці Поштовій мешкала родина лікаря Олександра Виноградова, у якій виховувалось четверо дітей. Лікар, окрім одноповерхового будинку, у 1932 році збудував ще двоповерховий на чотири квартири в надії, що це буде його дітям (зараз це буд. № 6 на вул. 16 Липня).
Коли ж прийшла у 1939 році радянська влада, то лікар сам добровільно віддав 2-поверховий будинок, щоб не постраждала сім’я. Виноградови залишились жити в одноповерховому будинку.
В 1952 році О. Виноградов помер. В будинку залишились жити його дружина Марія, донька Галина, яка працювала акушеркою в пологовому будинку, і син Віталій, який був анестезіологом. Двоє інших синів Виноградових стали військовими і жили далеко за межами України.
Маєток лікаря Сегала
вул. Поштова, 11
Найбільша ділянка землі на вулиці Поштовій до Другої світової війни належала відомому рівненському лікарю Меєру Сегалу, який придбав її у 1903 році через Київський земельний банк. Тут він збудував великий двоповерховий будинок, в якому мав власне помешкання і приватну практику.
Нині, в дещо зміненому вигляді, цей будинок належить Рівненській обласній стоматполіклініці.
М. Сегал спеціалізувався на хірургії і гінекології. Він у 1916-1919 рр. був головним лікарем єврейського шпиталю на вул. Дворецькій, а далі, до 1939 року, займався приватною практикою.
Цю людину за його високий професіоналізм і активну громадську позицію знали і поважали рівняни і говорили жартома: "У Рівному жоден єврей не помирав, поки його не оглянув Сегал".
Будинок родини Мусманів
вул. Дубенська, 31
Заможна родина Мусманів з приходом на наші землі польської влади придбала добротний будинок на вулиці Дубенській, 31, який до цього був власністю міського голови.
У сім’ї Мусманів було троє дочок, і всі вони навчалися в рівненській єврейській гімназії «Тарбут» на вулиці 13-ї Дивізії (тепер вул. С. Петлюри). Після закінчення гімназії сестри Хая і Фая Мусман вивчали історію і філософію в Празькому університеті.
У часи економічної кризи 30-х років бізнес Мусмана занепав і сім’я вирішила залишити Рівне в пошуках кращої долі на історичній батьківщині. Родина продала млин, фруктовий садок, коней, карету, сани і, звісно ж, будинок на вулиці Дубенській.
Будинок лікаря Гайзенберга
вул. Симона Петлюри, 19
Будинок споруджений у 1920-і рр., він був власністю Гайзенберга, одного з відомих у Рівному лікарів, що мав приватну практику ще з початку ХХ століття.
Після від’їзду власника будинку з Рівного польська влада розмістила тут карного поліційного референта. З приходом радянської влади у 1939 році в будинку помістили земельний відділ Рівненської міськради.
За часів німецької окупації 1941-1944 рр. - польова жандармерія. У 1945 - 1975 рр. тут розміщувалась експозиція Рівненського обласного краєзнавчого музею. З 1975 року - Рівненське обласне управління культури.
Будинок Басі Каган
Вул. Симона Петлюри, 27
Достеменно відомо, що власницею цього будинку була Бася Фрейда Каган. За свідченням мешканця сусіднього будинку, рівнянина Володимира Кулія, ця жінка була заможною міщанкою, оскільки торгувала мануфактурою.
Будівництво цього будинку тривало з 19 квітня 1928 р. по 1 грудня 1929 р. Він споруджений за проектом рівненського архітектора С. Сидорчука (1882-1932).
У 1954 році будинок віддали під бібліотеку для дітей. Перед цим тут розміщувалась міська прокуратура, а в частині приміщення проживала сім’я.
Нині тут знаходяться структурні підрозділи бібліотеки: відділ масової роботи та естетичного виховання; науково-методичний відділ; сектор інформаційних технологій та електронних ресурсів; адміністрація, бухгалтерія.
Будинок, в якому жила письменниця Ольга Ткачук
Вул. Словацького, 8
Двоповерховий цегляний житловий будинок був споруджений у 1920-х роках у стилі конструктивізму. На фасаді будинку у 1990 році була встановлена меморіальна дошка із червоного граніту в пам’ять про українську письменницю Ольгу Ткачук, яка жила тут у 1956-1983 роках.
Ольга Ткачук народилася у 1913 році на Житомирщині. Філологічну освіту здобула у Варшавському університеті. Вчителювала в м. Кременець, а згодом у редакціях районних газет на Тернопільщині.
Друкуватись почала в 1945 році. В 1956 році вийшов її роман «Назустріч волі». Згодом – збірки оповідань «Стежки життя», «Мати», повість «Переорані межі».
У 1957 році Ольгу Ткачук прийняли до Спілки письменників України і вона є першою письменницею з Рівненщини, яка стала членом цього творчого об’єднання.
Останні 27 років свого життя, а відійшла вона у кращий світ 8 червня 1983 року, Ольга Ткачук прожила в домі № 8 на вул. Словацького.
Будинок предводителя дворян Рівненського повіту Д. Андро
вул. Словацького,7
У глибині вулиці Словацького (Провулок Бармацький) у розкішному особняку жив повітовий предводитель дворян Дмитро Федорович Андро.
Оселився він у Рівному ще на початку ХХ століття. Походив із дворян війська Донського.
Дмитро Андро був онуком Ганни Оленіної-Андро (покровительки Корецького монастиря, де і похована), котрій Олександр Пушкін присвячував свої вірші. Дмитро Андро не визнавав більшовицької влади, а як багата людина волів повернути собі втрачене (зауважимо, що лише в Рівненському повіті йому належало понад 150 десятин землі).
Цей будинок у радянські часи хотіли знести, але активні рівняни не дали тоді владі зруйнувати його. Нині там знаходиться пенітенціарне управління
Будинок лікаря Прохорова
вул. Словацького, 3
На початку ХХ століття у будинку на вулиці Словацького, 3 проживав лікар Микола Прохоров. У цьому ж помешканні приймав він і хворих.
Оселився він у Рівному у 1900 році й прожив тут тридцять років, залишивши по собі добру пам'ять не лише як авторитетний лікар, а й як активний громадський діяч.
За царської доби декілька разів рівняни обирали його повітовим гласним, а в 1920-30-і роки радником (депутатом) до магістрату. Коли він помер 11 березня 1930 року, в останню путь проводити його зібралося ледь не все місто.
Могила Миколи Прохорова знаходиться на міському кладовищі "Грабник". Дружина лікаря, Інеса Прохорова, теж не стояла осторонь громадського життя. Як відомо, вона входила до керівної ради російського благодійного товариства, що діяло в Рівному за польської влади.
Нині у будинку - паспортний стіл.
За матеріалами history.rv.ua
Радіо Трек: НОВИНИ
