«Це придурок якийсь там був, а не інтелектуал», - Роман Василишин (ФОТО)
Дещо про картярство
Нещодавно, Едуaрд Палецький поширив у групі РОВНО/РІВНЕ цікавий витяг із документів 19-го століття. Він стосується Рівного.
Це запис зі щоденника вчителя тодішньої рівненської російськогї гімназії Автонома Солтановського.
Г-н Автоном, як можна зрозуміти, перебував в Рівному з 1849 до 1864 року. Мешкав у будівлі, яка зараз знаходиться за адресою Драгоманова, 17.
У відомому вчительському будинку.
Ось яку дивну картину тогочасного Рівного подає цей Солтановський у своєму описі (зображення тексту Солтановського, яке йде далі, збільшується. Натисніть):
Якщо прийняти на віру написане Солтановським, то виходить, що в середині 19-го століття у нашому хай і невеличкому містечку, але панував якийсь справжній картярський безум.
Ми зачитали наведений уривок з описом Рівного людині, яка вважається одним із кращих «преферансистів» нашого міста – Роману Василишину.
Роман Данилович саме їхав на Київ. Почуте його обурило:
– Не знаю як таке могло бути. Це якесь безумство. Ясно, що бувають люди, які впадають в залежність. Тим паче, що в ті роки не було всіх цих гаджетів, інтернету, комп’ютерів. Телевізорів і радіо не було.
Люди могли нудитися і від тієї нудьги грати в карти, але, щоб аж настільки…
– Ну, але з іншого боку, хіба той самий «Преферанс» не розвиває розум людини? Хіба ж це не інтелектуальна гра?
– Послухайте, якщо він грав у карти на поминках, то який він інтелектуал?... Він придурок! Якщо вони тижнями на роботу не ходили, бо в карти грали, то як таке могло бути. Може це фейлетон?
– Ну, ми не знаємо. Але ж відомо як люди, граючи на гроші, підсідали і в 19-му столітті, і на рулетку, і на ті ж самі карти.
– Та ніхто ж не заперечує. Це відомий феномен. Він навіть назву ще таку має… Лудоманія, згадав. Подивіться в словнику. Але, щоб все місто чи там село – враз захворіло на ту Лудоманію, ну то я в таке не вірю.
– А скажіть, як людина з досвідом, на грі в карти, в той же «Преферанс» - можна заробити?
– Заробити скільки?
– Ну, щоб безбідно більш-менш жити.
– Бачите, я ж не професіонал, я аматор. Хай і якогось там рівня, але – аматор. Є люди, які живуть з карт, і це не лудо мани, а професіонали. Скільки вони заробляють не знаю, але в нашому колі, якщо гравці всі більш-менш одного рівня, то за підсумками року всі ми, фактично, виходимо – на нуль. Це більше спілкування, емоції, а не гроші. Гроші буває – програєш, буває – виграєш, але в кінці – нема від того ні заробітку, ні збитку. Лише задоволення))
– Ну, це якщо всі грають чесно.
– Безперечно. Тільки так!
Радіо Трек: НОВИНИ
