Що заважає прибрати незугарні лавки на Лебединці в Рівному? (ФОТО/ВІДЕО)
Які нікому не подобаються (АК)
Так влаштоване людське око – воно першим завжди помічає саме те, що нас – дратує. І далі більше: ми рідко буваємо вдячні за добро, яке нам роблять, зате ладні довго таїти обіду за будь-який негатив, чи те, що сприймаємо як образу.
Навіть у речах, які нас прямо не стосуються, ми швидше бачимо – недоліки, чим – позитив.
Не тому, що ми всі якісь такі погані чи зловмисно упереджені.
Просто такою є людська психіка:
Недоробки, чужі промахи, огріхи та «бочини» ми завжди бачимо краще, ніж будь-що хороше зроблене тими ж самими людьми.
Можна ще довго на цю тему розводитися, але не можна заперечити, що в такому підході є й свої раціональне зерно: критика завжди робить нас кращими на багато швидше, ніж тиради восхвалінь та умовлянь.
Отже, на порядку денному – претензія до міської влади (та активістів) по лавочкам біля Краєзнавчого музею на Лебединці.
Історія давня і вже наче обсмоктана з усіх боків, але свіжий допис від Володимира Стратонова на цю тему в групах РОВНО/РІВНЕ та Ровно. Твой город / Рівне. Твоє місто за лічені години зібрав масу гнівних коментарів на свою підтримку та отримав десятки репостів.
Сам пост короткий, але з кількома фото:
Вологостійка фанера, кажете?)
Ну ну...
Привіт активістам і виконавцям робіт.
Отже претензія стосується наче як фанери, яка виявилася на надто «вологостійкою», однак, люди далі згадують і Устю, і активістів, і виконавців робіт, і витрати міською радою 250 тис. на ці лавки.
Теоретично їх гнів зрозуміти можна. Незрозумілим залишається одне:
- Чому ці лавки там взагалі ще досі стоять? Навіщо їх було робити та знову перероблювати?
Вони ж – нікому не подобаються.
Mи можемо всі помилятися. Кожен, хто щось робить, має певне право на помилку.
Візьмемо ці лавки.
Не така вже й велика біда, зрештою, що лавки, які на малюнку виглядали по-одному, в реалії вийшли не зовсім такими, як їх собі уявляли проектанти.
Цікаве коротке відео: виконавець каже, що «Зробили, як могли», натомість Проектант каже, що «всім задоволений», бо вийшло навіть краще, ніж він сподівався. Правда, це все говорилося ще до дощів і снігу.
Буде наука тепер і дизайнерам, і урбаністам, і міській владі:
Нема чого робити речі, які викликають сумніви. Особливо з фанери. Навіть водостійкої.
Особливо, якщо вироби мають далі стояти на відкритому повітрі – під дощем і снігом.
Можна припустити, що з високою вірогідністю всі вже цю науку засвоїли.
Але хто саме – засвоїв? Хто є ці – хтось, хто засвоїв?...
Якщо в Рівному до сих пір немає Головного Архітектора міста, який і мав би за всі подібні речі відповідати.
І що робити далі з цими конкретними лавками перед Музеєм на Лебединці? Хто має запропонувати очевидне:
- Давайте ті лавки візьмемо і … приберемо! Взагалі.
Тим паче, якщо вони так сильно всім у Рівному не подобаються.
Радіо Трек: НОВИНИ
