Як тяжко працюють за кордоном чиновники м. Рівне (ФОТО)
«Не надо завидовать» (АК)
Чим хороша робота чиновника, депутата та громадського активіста, то це можливістю попрацювати на громаду.
З повною віддачею. Від душі.
Віктор Чайка, приміром, коли його запитували – як йому вдалося стати «легендою», то так і казав в ефірі Радіо Трек:
«Нагибаться надо!»
І відчувалося, що говорив він це з таким навіть мазохістським задоволенням.
З любов’ю до тієї роботи.
Інший ще був чоловік, він і зараз є – Микола Сорока.
Свого часу зробив неможливе – дав Рівному воду: цілодобове водопостачання.
Навіть за СРСР цього зробити не могли і Рівне десятиліттями жило за графіком.
А тоді, під час руїни 90-х, всі просто сміялися і не вірили. Навіть в «Облводоканалі» керівництво не вірило.
Сорока ж взяв і зробив тоді це водопостачання. Ну, не він один, зрозуміло.
Легенда розказує, що йому тоді з інженерно-технічними рішеннями допоміг Хомко, який в результаті був навіть змушений потім піти з «Облводоканалу» через конфлікт з керівництвом, але мова зараз не про це.
Мотором всього був Сорока. І в нього тоді теж була фраза, яку знали всі чиновники області, але яку він перш за все адресував до себе:
«Треба клято працювати.
Я клято працюю.
Клято!»
І в цьому «клято» теж звучав цей дивний садомазохізм, замішаний на любові до «невтомної творчої праці», як казали за СРСР.
Ті часи, безперечно, вже минули. Тепер ми живемо в сучасній демократичній країні, де є нормальним керівникам державних структур на рівні Києва класти собі офіційну зарплату в сотні тисяч гривень чи виписувати собі премії на 42 мільйони доларів, але…
Є ще серед нас люди на місцях, які готові працювати на громаду, не покладаючи рук.
Практично немає такого місця на земній кулі, куди б вони не були готові поїхати за велінням душі та серця, аби лиш дізнатися щось нове і корисне для нашої рівненської громади.
Як не Польща, то Угорщина, як не Німеччина, то Франція, як не Японія, то Китай.
Скажіть – куди, і вони завтра ж туди полетять, чи поїдуть потягом, або всі великою групою мікроавтобусами.
Аби таки привезти до Рівного ці прогресивні, сучасні та міжнародні практики.
От і тепер доля покликала декого з них до Норвегії, в Осло.
Вивчати для рівнян питання енергозбереження.
Ну, погодьтеся, як можна вирішити питання енергозбереження в Рівному, не відвідавши Осло, не подивившись на легендарні Норвезькі фйорди та не опустивши руку в їхній теплий Гольфстрім?
Ніяк не можна.
Те ж саме і з Талліннським єдиним квитком для Рівного.
Про цей дивний фетиш рівненських чиновників та цілого сонму місцевих активістів ми, безперечно, ще напишемо окремо, а допоки все ж нагадаємо собі і вам незаперечну істину:
«Не надо завидовать» (с)
Дійсно, не треба нікому заздрити.
Ми живемо у вільній країні, в прекрасний час: вулиці запружені автомобілями, ресторани заповнені людьми; в супермаркетах – вечорами та на свята – не пропхнутися.
Кожен, хто тільки хоче, може знайти собі роботу: як не в Рівному, то в Польщі, як не в Німеччині, то на перевезенні бурштину в Арабські Емірати чи Китай.
Так само кожен може легко стати чиновником, політиком, громадським активістом. Вирости далі до посади заступника міського голови, чи губернатора; отримати жирний грант на боротьбу за права ЛГБТ чи очолоти Нафтогаз.
Треба просто встати з ліжка і почати хоч трохи:
«Нагибаться» та «Клято працювати», як казали класики.
І тоді доля теж нам усміхнеться: як не в Таллінні, так в Осло; як не в Давосі, то на Мальдівах.
Або принаймні тут, у Рівному.
Любіть Україну!
До речі))
P.S.
Принагідно ще раз нагадуємо нашим дорогоцінним критикам, що матеріали подібного типу називаються «авторськими» і не потребують ні підтверджувальних документів, ні того, аби їх писали у нудному та нечитабельному стилі.
Радіо Трек: НОВИНИ
