Вони так просто не говорять: риси української мови, яких нема в російській

В «язику» таких конструкцій немає

Українська і російська мова дуже різняться граматично, фонетично та орфоепічно. Цьому постійно знаходяться нові й нові підтвердження. 

На такі особливості звернула увагу редакторка Ольга Васильєва.

Іменники української мови мають кличний відмінок

Він представлений закінченнями -о, -е, -є, -у, -ю і використовується, коли ми звертаємося до когось (чогось). Наприклад, Одесо, Миколаєве, Балакліє, Лисичанську, Маріуполю.

Наказовий спосіб дієслова першої особи множини

Він представлений закінченнями -мо, -імо та вигуками «нумо» і «гайда»: встаньмо, ходімо, працюймо; нумо до праці, гайда працювати.

В російській мові таких форм просто немає:

- Московити кажуть - «давайте», - зазначила редакторка.

Майбутній час дієслова має особливу форму

Синтетична (та, що складається з одного слова) форма майбутнього часу дієслова: -робитиму, -робитимеш, -робитиме, -робитимемо, -робитимете, -робитимуть, -робитиметься, -робитимуться.

Звісно є і аналітична форма – та, що складається з двох слів: буду робити, будеш робити, буде робитися тощо. Однак для нашої мови вона менш органічна, тому небажана.

Ступені порівняння прикметників

В українській мові є синтетична форма вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників: тепліший - найтепліший.

Є і аналітична: більш теплий, найбільш теплий - її краще уникати.

Найвищий ступінь додатково можна посилити префіксами що- та як-: найтепліший - щонайтепліший, якнайтепліший.

- У московита на всі варіанти буде «самый теплый», - додала Ольга Васильєва.

Давноминулий час дієслова

Хоч цей час широко вживався у староукраїнській літературній мові XVI-XVIII ст., та він зберігся дотепер, до прикладу: 

- Я читав був цю книжку, та забув її зміст.

Її рекомендують вживати для посилення колориту в розмовному та художньому стилях.

Джерело: РБК-Україна

Радіо Трек: НОВИНИ