Вони так просто не говорять: риси української мови, яких нема в російській
В «язику» таких конструкцій немає
Українська і російська мова дуже різняться граматично, фонетично та орфоепічно. Цьому постійно знаходяться нові й нові підтвердження.
На такі особливості звернула увагу редакторка Ольга Васильєва.
Іменники української мови мають кличний відмінок
Він представлений закінченнями -о, -е, -є, -у, -ю і використовується, коли ми звертаємося до когось (чогось). Наприклад, Одесо, Миколаєве, Балакліє, Лисичанську, Маріуполю.
Наказовий спосіб дієслова першої особи множини
Він представлений закінченнями -мо, -імо та вигуками «нумо» і «гайда»: встаньмо, ходімо, працюймо; нумо до праці, гайда працювати.
В російській мові таких форм просто немає:
- Московити кажуть - «давайте», - зазначила редакторка.
Майбутній час дієслова має особливу форму
Синтетична (та, що складається з одного слова) форма майбутнього часу дієслова: -робитиму, -робитимеш, -робитиме, -робитимемо, -робитимете, -робитимуть, -робитиметься, -робитимуться.
Звісно є і аналітична форма – та, що складається з двох слів: буду робити, будеш робити, буде робитися тощо. Однак для нашої мови вона менш органічна, тому небажана.
Ступені порівняння прикметників
В українській мові є синтетична форма вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників: тепліший - найтепліший.
Є і аналітична: більш теплий, найбільш теплий - її краще уникати.
Найвищий ступінь додатково можна посилити префіксами що- та як-: найтепліший - щонайтепліший, якнайтепліший.
- У московита на всі варіанти буде «самый теплый», - додала Ольга Васильєва.
Давноминулий час дієслова
Хоч цей час широко вживався у староукраїнській літературній мові XVI-XVIII ст., та він зберігся дотепер, до прикладу:
- Я читав був цю книжку, та забув її зміст.
Її рекомендують вживати для посилення колориту в розмовному та художньому стилях.
Джерело: РБК-Україна
Радіо Трек: НОВИНИ
