З’явилася відповідь: чому українці, які давно за кордоном, не люблять наших біженців?
Спробувала пояснити це явище українка, яка давно мешкає у Берліні
Ольга Лібентріт, що займається, судячи з соцмереж, викладанням німецької мови, поділилася своїми роздумами на тему, чому між українцями за кордоном виникає негатив, звідки є нерозуміння та чому інколи важливо знайти спільну думку.
Як каже у своєму відео Ольга, різниця між обома групами українців у тому, що ті, хто приїхав у Німеччину до війни, зробили це за власним вибором та доклали для цього дуже багато зусиль: вчили мову, складали мовний іспит власним коштом, шукали роботу, відкривали візу…
Одиницям вдалося сюди потрапити відносно легко. Більшості це коштувало багато праці і зусиль, - каже блогерка, - Ці процеси тривали по кілька років.
Щодо біженців, то вони залишили Батьківщину не за власним бажанням. Тож українка застерігає своїх глядачів від осуду, бо, мовляв, біженцям багато чого дається безкоштовно. Ті ж мовні курси, медицина, страхування.
Для біженців є багато плюсів, які вони й самі не розуміють, - розповідає Ольга.
І наводить приклад: тим, хто приїхав до Німеччини раніше навіть для того, щоб вийти заміж необхідно було мати сертифікат про знання німецької мови на рівень А1.
Що вже й казати про вищий рівень знання мови:
Навіть тим, хто тут, у Німеччині, ходить на інтеграційні курси, одиницям вдається скласти мовний іспит.
А до війни українцям, які сюди їхали, необхідно було вчити мову за межами країни, навіть дитину в школу було віддати дуже складно.
Тому вона закликає українців, які давно мешкають у Німеччині не засуджувати втікачів від війни, а біженців з України використовувати можливості, які їм зараз безкоштовно надає країна. Вчити мову та здобувати освіту, яка визнається в усьому світі.
Під відео Ольги, українці поділилися своїми думками з цього приводу:
Повністю з Вами згідна. І ще хочу додати, що ті люди, які приїхали сюди до війни розуміли, що їдуть на довгий час або назавжди. Багато з тих, що приїхали під час війни не розуміли, на який термін вони їдуть. Особисто я думала, що максимум на кілька місяців. Ніхто не міг знати, що війна буде так довго і ніхто не розуміє, скільки ще триватиме. Тому люди зараз такі і розгублені, не розуміють як будувати своє майбутнє. Багато хто після війни буде повертатися додому, тому не знають чи варто іти навчатися, чи варто займатися визнаннями дипломів і т.д. Бо все це також займе багато часу. Отже не засуджуйте нікого, бо для кожного з нас це передусім особиста життєва драма, а не тільки можливість пожити «на халяву» в Європі.
Осуждать конечно не следует, слишком радикально это. Но одно дело у тебя сгорел дом и город разбомбили, а другое дело, ты поехал себя жалеть в Германию, у тебя в Украине целая квартира и фронт два дня езды на поезде, упитанный , с новым айфоном. А некоторые немцы себе нормальной еды купить позволить не могут, пенсионеры не всегда тоже жируют, судя по комментариям в немецких чатах. Так что сказать надо таким людям. Они вряд-ли проникаются сочувствием, что к немцам, что к своим гражданам.
Да,я тоже с этим мнением сталкнулась в очередях в организациях. Спасибо Вам за понимание нас беженцев. Это была вынужденная эммиграция. Бегство от непрекращаюшейся войны...
Знать язык, это как аксиома должна быть у каждого приезжего в Германии. Многие думают, что выучив язык на какой то уровень, это для них как в космос полететь. Основное это работать. Хватит уже на пособиях 2 года сидеть и басни рассказывать. Идите и работайте !!!
Мы никогда не хотели уезжать с Украины. Нас выгнали с нашей страны, гнали ракетами. Нас выгнали с наших уютных квартир, с любимой работы, нас лишили всего. Мы приехали с одним рюкзаком и документами.
Радіо Трек: НОВИНИ
