Як більшовики в 1939-му в Рівному націоналізацію проводили (ФОТО)
Вересень 1939-го став чорним для багатьох рівнян, хто потрапив під радянське визначення “власник”чи “поміщик”
Під час так званих Народних Зборів Західної України разом з приєднанням до УРСР проголосували і за націоналізацію великої промисловості.
З початку грудня 1939-го майже усе — від заводів і електростанцій до готелів і маленьких крамничок почало належати “радянському народові”.
У Декларації Зборів йшлося про “націоналізацію банків і великої промисловості”, однак більшість власників кав’ярень, перукарень, фотосалонів, кінотеатрів і аптек також примусово позбулися своїх бізнесів і житла.
Наплив біженців із окупованої Німеччиною частини Польщі, а також поява в містах Західної України величезної кількості представників більшовицької адміністрації, співробітників НКВС з родинами та військ надзвичайно загострили житлову проблему.
А вирішували її в украй нахабний спосіб — через так звану націоналізацію будинків у власників, насамперед у представників польської еліти та всіх тих, кого радянська влада вважала експлуататорами.
Нові господарі оголосили полювання на власників
Уже в жовтні 1939 року було складено перелік осіб, майно яких підлягало націоналізації. Аби формально наче б то дотриматися закону, конфіскація майна відбувалася на підставі рішень місцевих органів влади.
Однак для пересічних мешканців не було різниці — з ордером, чи без нього — новоприбулі самовільно займали умебльовані квартири, виганяючи господарів у підвальні приміщення будинків, чи й просто на вулицю.
Разом з будинками конфісковували також усе майно і передусім цінні речі.
Усього новою владою в цей період було взято на облік 4 459 різних будівель, з яких 1 500 — житлових.
На початок 1941 року було націоналізовано 640 (у тому числі 562 житлових) будинків на 4 200 квартир.
Безперечно, це були найкращі будинки Рівного. По завершенню цієї операції в цих будинках розмістили 9 200 осіб. У ще 78-и конфіскованих будинках розмістилися різні радянські установи.
Радянські чиновники насамперед поклали око на добротні будинки в центрі міста. Зокрема, які знаходилися на розі вулиць 13 Дивізії (сучасна С. Петлюри), 5 та вулиці Переца (нині не існує), 89 і належали родині відомого в Рівному власника театру Арії Лейбі Зафрану.
Це були два двоповерхових мурованих будинки з підвалами. В одному з них розміщувався найстаріший театр Рівного (будинок 1908 року побудови не зберігся, зруйнований під час бомбардування в липні 1944-го), в іншому (будинок зберігся, але ресторанний комплекс “Мелін” повністю закриває фасад) — у 9-ти приміщеннях розташовувалась також відома всім рівнянам лазня Зафрана “Нептун”.
У цих же будівлях було 29 житлових приміщень та 12 кухонь.
Націоналізації підлягали не тільки житлові будинки, а й банки, промислові та ремісничі виробництва, магазини, склади, млини, лісопильні та олійні заводи, крупорушки тощо.
Голі полиці магазинів — наслідок поспішної націоналізації
Згідно з рішенням Рівненської міської ради від 17 грудня 1939 року було конфісковано мануфактурні магазини Фішера та Маргуліса, лакофарбовий магазин Брата, паперові склади Вайнермана та Померанцева, галантерейні магазини Вусіча, Вікрайзера, Шойтеха, продуктово-галантерейний склад Золотова, пекарні Райхмана, Стрілецького, Вітека, Татаусяна.
Двадцять п’ятого грудня прийшла черга кондитерської фабрики “Полонія” (власник Зігельбойм), яку невдовзі було перейменована на “Червону Зірку”. Така ж доля спіткала і 20 місцевих пекарень.
Рівнянам довелося забути смак ковбас, які можна було придбати в ковбасних майстернях Новака (працювало 11 робітників) та Радзієвського. У “смачних” спогадах залишилися й тістечка з кондитерської Раже, обіди в їдальнях Ющука та Білого.
Ці невеликі, але шановані містянами виробництва також позбулися своїх власників. Така ж доля спіткала й фабрику пива та дріжджів “Бергшльос”, яка також була приватною.
У постановах міськради щодо таких виробництв зазвичай вказувалося, що власники саботують роботу, скоротили та довели до антисанітарного стану свої фабрики, цехи, або пекарні, і тому вони підлягають націоналізації.
Була в Рівному автомобільна майстерня братів Венських, яку було забрано з усім обладнанням й інструментами. Але цього здалося замало – відібрали і двоповерховий будинок з хатніми речами.
До 1941 року було націоналізовано всі промислові підприємства Рівного. Така поспішна націоналізація не тільки великої, а й усієї іншої торгівлі та промисловості зруйнувала налагоджену систему постачання.
У тогочасних документах влади неодноразово згадувалося про одноденні запаси продовольства в місті та величезні черги до магазинів. Бракувало всього – одягу і взуття, паперу й засобів гігієни, ліків і продуктів харчування.
Окрім цього відбулося стрімке зростання цін на харчі та промислові товари. За рік у 8–12 разів. Загалом тільки у 1940 році відбулося 5 компаній з націоналізації.
Джерело:
Людмила Леонова, начальник відділу використання інформації ДАРО, RetroRivne
Радіо Трек: НОВИНИ