Історія дванадцяти найстаріших вулиць Рівного (ФОТО)
Вулиці міста досі зберігають в собі згадки про минулі часи
Вулиця Соборна
У 1857 році через Рівне зі сходу на захід була прокладена дорога з твердим покриттям як частина Києво-Брестського шосе. Трикілометрова вулиця пройшла через усе місто і стала назавжди його головною магістраллю, з’єднавши центр міста з його околицями.
Перша назва вулиці - Шосейна. За час свого життя вона декілька разів змінювала назву – Романівська, 3 Травня, Німецька, Сталіна, Ленінська.
На головній вулиці в кінці ХІХ століття були споруджені два величні храми – православний Свято-Воскресенський собор і римо-католицький костел Святого Антонія, тут розміщувались різні державні установи, готелі, магазини.
На початку 1990-х років вулиця стала називатися Соборною.
Вулиця Дубенська
Дубенська — одна з найбільших вулиць Рівного, центральна вулиця мікрорайону Боярка і одна з найстаріших вулиць міста.
Назва зумовлена тим, що вулиця є складовою частиною дороги на м. Дубно. Місцевість, у якій вона пролягла, в кінці ХVІІІ ст. значиться як Дубенське передмістя.
До кінця 20-х років мала суцільну нумерацію лише з непарного боку, оскільки по правій стороні розташовувалось військове містечко. Наприкінці 20-х років в склад міста включили землі села Дворець. Відтоді нумерація парної частини була розпочата від перехрестя з вул. Теліги.
В польський період це була вулиця Віспіанського, а в радянський - Ворошилова та Паризької Комуни.
На вулиці розміщене старовинне кладовище «Дубенське» та військовий меморіал. В міжвоєнний період ХХ ст. тут був млин власника Н. Г. Мусмана, онук якого - Амос Ос - став відомим ізраїльським письменником.
Вулиця Петра Дорошенка
На передмісті Воля у другій половині ХІХ ст. виникла вулиця, яка мала назву Томарівська. На цій вулиці знаходилось римо-католицьке кладовище і каплиця Святого Юзефа (зруйновані в радянський час).
У 1920-1930 рр. вулиця мала назву Легіонів. В будинку під № 33 містилася Волянська синагога. За адресою вул. Легіонів, 55 розміщувалася фабрика мила «Сток». В домі № 43 був Будинок старців Римо-католицького товариства Доброчинності, збудований у 1935 році.
В роки Другої світової війни в цьому районі нацисти створили єврейське гетто, звідси вони відправляли єврейське населення на фізичне знищення.
Вулиця Словацького
Перша назва вулиці з кінця XIX ст. - провулок Бармацький, пізніше Гоголівський, який брав початок від сучасної вулиці С. Петлюри і закінчувався біля вулці Міцкевича.
Статус вулиці й ім'я уславленого польського поета, уродженця Волині Юліуша Словацького провулок одержав в 1930-ті роки.
Мешкали на цій вулиці переважно урядові чиновники, люди заможні. Селились надовго, а тому помешкання будували хороші, яких могло жити не одне покоління людей.
Серед відомих мешканців вулиці були лікарі М. Прохоров і Г. Ромський, повітовий предводитель дворян Д. Андро, письменниця О.С.Ткачук.
В 1960 році під час реконструкції центру міста зникла частина вулиці, що виходила на вул. Міцкевича. Нині на вулиці розміщена церква Святого Миколая Чудотворця та єпархіальне управління УАПЦ.
Вулиця Шопена
Перша назва вулиці - Волосна (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.), бо саме тут в період, коли Рівне було у складі Російської імперії, маючи статус повітового міста і одночасно було центром волості, розміщувалося волосне управління (Волосна, № 4).
У 1946-2004 рр. в колишній волосній управі розміщувалась Рівненська обласна наукова медична бібліотека (будинок не зберігся).
У 1930-ті роки за часів польської влади вулиця мала назву Гмінна, а згодом отримала ім’я видатного польського композитора Фредеріка Шопена.
В часи німецької окупації 1941-1944 роках носила ім’я М. Лисенка. Волосна починалась від головної вулиці і далі завертала праворуч до вул. В’язничної (тепер Пушкіна), нині цей відрізок - вул. Малий Узвіз.
Вулиця Діонісія Міклера
Вулиця з 2016 року має ім’я Діонісія Міклера – ірландського ландшафтного архітектора і ботаніка, який заклав близько 50 парків в Україні.
Декілька шедеврів садово-паркового мистецтва в англійському стилі створив Міклер на Рівненщині. Серед них - парк «Палестина» у м. Дубно, парки в Мізочі, Городку, Боремелі, Невіркові.
Художник вніс часточку своєї душі в розбудову садово-паркового комплексу палацу Любомирських у Рівному. Помер Д. Міклер у м. Дубні, де був похований на польському кладовищі.
Вулиця в 1930-1950-х рр. мала назву Піша, 1950-2016 р. – Добролюбова.
Вулиця Тараса Шевченка
Перша згадка про вулицю міститься у писемних джерелах за 1629 рік, яка в той час мала назву Супонівська.
Найдовший час вулиця носила назву Омелянівська, а ще мала назву Сільська.
Забудова вулиці велася дерев’яними будинками і селились тут переважно українці, які займались сільським господарством.
У 1756 році на кошти парафіян на цій вулиці побудована дерев’яна Свято-Успенська церква. Ім`я Т. Шевченка вулиця одержала ще за часів польської влади у 30-і роки ХХ ст.
Тут жило багато поколінь корінних родин: Дзіваків, Лукашевичів, Либаків, Логвсів, Листопадів, Куліїв, Набакорських, Омельчуків, Підмайстровичів, Тарасевичів.
Вулиця Симона Петлюри
Перша назва вулиці у ХІХ ст. - Аптекарська, пізніше - Гоголівська, 13-ї Дивізії, СС, Червоноармійська.
На початку ХХ ст. мешкали тут переважно заможні люди, розміщувались державні установи, Земська повітова управа, театр Зафрана, приватні російська та єврейська гімназії, найстаріша банківська установа.
На колишній Червоноармійській до 1990-х рр. розміщувалися: краєзнавчий музей, обласна бібліотека, Будинок техніки, Станція юних туристів, управління освіти. Вулиця одержала ім'я відомого українського політичного і військового діяча Симона Петлюри в незалежній Україні.
Вулиця Шкільна
Шкільна - одна із найстаріших вулиць Рівного. Археологічні дослідження вказують на те, що ця вулиця виникла за часів середньовіччя в центральній частині давнього міста.
З тих пір тут стали поселятись євреї, забудовуючи вулицю приватними помешканнями, синагогами та молитовними будинками. Від великої кількості синагог, які одночасно були школами, отримала вулиця свою назву Шкільна.
В 1930-і рр. тут були лазня, макаронна фабрика, споруджене приміщення міського суду. Також тут працювала Спілка вчителів загальноосвітніх польських шкіл, яку очолював Я. Гофман.
Вулиця Замкова
Замкова - одна з найстаріших вулиць міста, що зберегла свою первісну назву. Вулиця брала свій початок від старої ринкової площі і прямувала до середньовічного замку Несвицьких, а з ХVІІІ ст. - до палацу Любомирських.
У більшості тут проживали євреї, які збудували свої синагоги, спортивний клуб «Hasmanea». Розташовувалась тут і перша єврейська змішана приватна гімназія.
На Замковій виступав єврейський пересувний театр і працював цирк. У 1912 році тут почала працювати перша у Рівному приватна електростанція князя Любомирського.
Вулиця 16 Липня
Найстаріша назва вулиці - Директорська, що вказувало на проживання тут директора гімназії, яка була поруч.
За час свого існування з середини ХІХ ст. вулиця сім разів змінювала назву.
На цій вулиці збереглися будинки, споруджені в кінці ХІХ - поч. ХХ ст. У першій пол. ХХ ст. тут розміщувалися: Рівненська українська приватна гімназія, початкова українська школа ім. Мазепи, товариство «Рідна хата», лікарня і Товариство Червоного Хреста, Рівненська художня школа, бібліотека ім. В.Короленка, перший у Рівному радіокомітет.
Вулиця Поштова
На цій вулиці на початку ХХ століття була стара пошта. В 1920-ті роки тут спорудили кінотеатр «Новий Світ» і вулиця дістала аналогічну назву.
В першій половині ХХ ст. тут мешкали відомі рівненські лікарі М. Виноградов та М. Сегал, письменник Л. Кравцов, журналіст А. Друзенко, поет І. Куліш, скульптор Л.Бізюк, футболіст В. Антонюк.
У 1945-1960 рр. тут працював Рівненський театр, який потім став клубом «Будівельник».
За матеріалами history.rv.ua/
Радіо Трек: НОВИНИ
