«Я заїдаю війну»: як працює переїдання і чи варто себе стримувати - розповіла дієтологиня

четвер, 17 березня 2022 09:00

Ми усі відчуваємо дуже сильний стрес

Фото ілюстративне, з мережі

Під час війни, навіть знаходячись в тилу, коли прямих загроз нашому життю і благополуччю немає, українці все одно відчувають сильний стрес. Багато людей відчувають, що частково або повністю не контролюють вживання їжі.

Як це працює та чому не варто себе стримувати, розповіла дієтологиня Ганна Пархоменко.

Зараз, під час війни, всі ми проходимо через пекло, яке наука цензурно називає дистресом.

Дистрес - надзвичайно сильний стрес, який перевищує базові адаптативні можливості і потребує часу та зусиль для пристосування. Те, про що ми говоримо «я не вивожу», «у голові не вкладається», «повірити не можу»...

Дистрес завжди супроводжується різким підвищенням концентрації гормонів: кортизолу і пролактину, а також нейромедіатору норадреналіну у крові (фаза І) з наступною тенденцією до їх нормалізації (фаза ІІ) і обвалу (фаза ІІІ, небажана, важливо запобігти).

У фазі І нам вирубає апетит, сон і лібідо. Тіло скеровує всю енергію на бий/завмри/біжи, воно розуміє лише потребу вижити. Тому не хочеться їсти, пити, спати - нічого... Не до того. Ця фаза в середньому триває до 5 діб з моменту дії травмуючого фактору (Росія напала на Україну).

У стану тривожного розладу і депресії - це фаза ІІІ - схожі прояви, тож, якщо ти зараз у безпеці, життю нічого не загрожує, твої рідні в безпеці, а апетиту досі ноль + є безсоння, апатія, «повільні думки» - це підстава звернутися по професійну допомогу до психотерапевта і лікаря-психіатра.

Фаза ІІ починається, коли людина або в безпеці (хоча б відносній), або звикла до небезпеки/вимкнула реагування на небезпеку, щоб пережити і не втратити здоровий глузд. Кортизол трохи знижується сам по собі, з плином часу (якщо не відбуваються нові травмуючі події). А щоб знизити його до звичної норми, тіло просить дофаміну. В умовах війни їжа - ледь не єдине джерело дофаміну.

Тому зараз нормально весь час хотіти їсти.

Тіло так виходить із дистресу. У тебе немає розладу харчової поведінки. Навпаки, здатність тіла так реагувати, проходити стадії від «не лізе» до «постійно їм» і «нормальний апетит» - це ознака здоров'я. Тільки так можна вижити.

Далі про те, як давати раду апетиту:

усвідомити, що в тебе є всі психологічні причини для такої харчової поведінки, дозволити собі її: повірити, що зараз – так треба і так можна

Якщо намагтися у такій ситуації стримувати себе і не переїдати, то є реальний ризик набути справжній і тривалий розлад харчової поведінки. Це реакція на ситуацію, і вона мине. З часом або ситуація зміниться, або ти до неї адаптуєшся.

оптимізувати харчування

У більшості людей спершу була фаза невживання їжі – перші 3-5 днів війни. На 6 день голодне тіло справедливо запрагло їжі за 5 минулих днів + добавки для зниження кортизолу. На цьому фоні майже нереально думати про збалансоване харчування. Подбай про те, щоб їсти продукти, які дають відчуття ситості. Слідкуй, щоб по можливості у кожному прийомі їжі були жири, клітковина та складні вуглеводи. Після цього залишиться тільки психологічний аспект переїдання.