У війні за Україну загинув 22-річний француз: його останні слова сколихнули весь світ
Читати без сліз їх неможливо
Французу Андреасу Галоцці було всього 22 роки. Він міг, як і інші, заплющити очі на вбивства українців й жити власним життям. Натомість він приїхав до України й став на захист свободи. Андреас Галоцці загинув 16 лютого 2023 року, але встиг написати прощальну записку для мами. Читати її без сліз просто неможливо.
Що відомо про 22-річного Андреаса?
Андреас Галоцці – француз, який боровся за свободу українців та Європи. У зону бойових дій Андреас кинувся ще у перші дні повномасштабного вторгнення. В Інтернаціональному легіоні хлопець отримав позивний «Френчі», побратими відзначали, що він був рішучим і з задоволенням виконував свій обов’язок.
У свої 22 він розумів, що може померти, але все одно приїхав. У телефонних розмовах із мамою Едіт він повторював:
- Мамо, мені добре там, де я зараз; я знаю, для чого я приїхав; я розумію, на що я йду. Мамо, тут 14-18 роки Першої світової війни в XXI сторіччі.
Андреас Галоцці родом із Бургундії та завжди мріяв бути військовим, так розповідають про нього його друзі й зазначають, вже 2020 року він долучився до французького 17-го інженерно-парашутного полку, а коли в Україні почалося повномасштабне вторгнення РФ, він вступив до Інтернаціонального легіону ЗСУ.
Французький доброволець загинув у боях під Сватовим на Луганщині 16 лютого 2023 року. Місто розташоване за 160 км від Луганська.
Напередодні роковин героїчної загибелі Андреаса його товариш Олівер Жуе оприлюднив останні слова захисника у Facebook, а український переклад тексту зробила Єлизавета Юхнова.
Схоже, що хлопець відчував свою загибель, адже в особистих речах Андреаса, які віддали рідним бійці Інтернаціонального легіону, мама знайшла записку зі вказівкою для родини, де шукати його останні слова в телефоні.
Текст записки:
- Війна – це прокляття людства, тому, що війна ніколи не вмирає. Завжди будуть справедливі причини, за які варто битися та вмирати за необхідності, боротися проти божевільних, які хочуть зруйнувати все, що їх оточує заради власного его…нічого іншого, крім дрібниць. Врятувати мене могло лише диво – останні слова захисника.
До цієї записки захисник України додав ще одну з поміткою «останні слова», вказавши, що подальший текст був натхненням від листів французьких солдатів Першої світової війни. Друг іноземця зазначив, що він добровільно обрав текст, можливо тому, що той зачіпав його найбільше, тож боєць адаптував фрази, додаючи власні слова. Те, що він написав далі, читати без сліз – неможливо.
- Моя найдорожча мама, люба родина, мої вірні друзі. Для мене війна скінчилася, але я ні про що не жалкую, я бачив достатньо героїзму і страхіть. Я молюся, щоб ваша доля була більш милостива. Наше життя – коротке. Я вдячний небу за всі радості, за все щастя, і випробування, які приготувала мені доля. Моє життя було чудове і майже наповнене. Ці декілька фраз будуть моїми останніми. Я прожив свої останні години, переглядаючи усі фото з вами, мої дорогоцінні спогади.
Лише диво могло б мене врятувати. Я знав, що ця місія могла бути занадто небезпечною, однак я чоловік впертий, не хотів залишати своїх друзів їхати самим у центр цього пекла. Війна робить людей божевільними. Я виконав свій обов’язок, відстояв честь Франції, України і Європи. Я не відчуваю жодних докорів сумління щодо від’їзду в Україну, я знайшов сенс свого життя та своїх переконань.
Єдине, про що жалкую, можливо, це те, що не мав часу покохати когось усім своїм серцем. Сподіваюся, ви знайдете сили мене пробачити і Господь хотів би, можливо, з’єднати нас на небі або в іншому місці, роз’єднавши нас на цій землі. Не забувайте ніколи солдатів, які загинули за праве діло. Я ніколи вас не забуду, я люблю вас.
Джерело: ТСН
Радіо Трек: НОВИНИ
