Сьогодні креатив, а завтра пиво за школою? У мережі критикують освітян-ТікТокерів
Хвиля челенджів в українських школах до душі не всім
Професор, доктор педагогічних наук, ексочільник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук у одній із груп у Facebook поширив думки Сергія Ракитнянського.
Той назвав хвилю шкільних шоу, які ми спостерігали під час останнього дзвоника: Фріки у керівництві: коли шкільне шоу підмінює суть.
Лікарчук та інші авторитетні освітяни погодилися із викладеними у дописі думками і активно їх поширюють у своїх профілях у соцмережах
На думку Ракитнянського у сучасній українській освіті з’явився тривожний тренд: директори шкіл, забуваючи про свою головну місію — розвивати і підтримувати освітній процес — дедалі частіше перетворюються на «зірок» TikTok.
Без голосу — співають, без слуху — танцюють, знімають відео, де кривляються перед камерою у надії сподобатись дітям і стати «своїми» для батьків.
Замість того щоб бути прикладом для педагогів і орієнтиром для учнів, вони стають учасниками безглуздих інтернет-шоу, які лише на перший погляд здаються креативними та прогресивними.
Не до дітей, а до лайків
Маскування під «сучасність» часто має зовсім інші мотиви: спроба швидко здобути дешевий авторитет, втиснутися в молодіжне середовище, не через розуміння, а через імітацію. Директор, який не має базових навичок співу, але вперто виконує караоке на шкільній лінійці, або директорка, яка викладає у TikTok танці з першокласниками, більше нагадує персонажа реаліті-шоу, ніж лідера освітнього процесу.
На думку автора, показова «свійськість» дуже швидко розпізнається дітьми, як штучна.
Авторитет — не костюм супергероя
Справжній авторитет не потребує ані танців, ані гучних флешмобів. Його створюють чесність, відкритість, повага до вчителя й учня, здатність чути, а не просто транслювати. Хороший директор будує довіру щоденною роботою, виваженими рішеннями, підтримкою колективу, не зірковими «виходами» на сцену.
Діти не потребують «інстаграмного» керівника, вони потребують присутнього дорослого. Не друга, а наставника. Не актора, а авторитетну людину, яка тримає баланс між педагогічною гідністю і людською щирістю, - розмірковує автор.
Імідж закладу — це не лайки
Коли директор створює TikTok-будинок із собою у центрі, він фактично витісняє заклад освіти на другий план. Фокус зміщується з учнівських досягнень, педагогічних здобутків і освітньої якості — на черговий танець у спортивній залі. Це не просування школи — це побудова особистого іміджу за рахунок статусу керівника.
У хорошому навчальному закладі головна зірка — не директор. Це учень, який росте, вчиться, пробує, помиляється й досягає. А директор — той, хто допомагає йому це робити, а не затуляє собою весь простір.
А як у світі?
Міжнародний досвід показує інше: ні у Фінляндії, ні в Канаді, ні у Південній Кореї ви не знайдете директорів, які у костюмах єдинорогів танцюють під ремікси з TikTok, аби «підійти до дітей ближче».
Там це назвали б не «креативом», а «професійною непридатністю».
Освітні лідери за кордоном зосереджені на тому, щоб підтримувати вчителів, створювати здоровий клімат у школі та забезпечувати якість навчання. А не на тому, щоб вигадувати новий челендж на вівторок.
Хоча, можливо, просто фінським директорам ще не показували, як «під Пес-патрон в костюмі собаки» можна вибити собі репутацію новатора в освіті.
Завершує свій допис Ракитнянський словами:
…справжній директор — це не той, хто вміє танцювати з першокласниками, а той, хто вміє їх навчити стояти на ногах у житті.
Варто зауважити, що відео із соцмереж з танцюючими та співаючими педагогами зазвичай збирають десятки схвальних відгуків від батьків.
А ось деякі коментарі від самих освітян:
Знаєте, що робиться страшно, що все доходить до абсурду . Скоро буде, чим вчитель дурніше себе покаже, тим він краще. Невже розумні люди нікому не потрібні?! Світ повертається до знань, до культури, а ми шукаємо креативність у дебілізмі.
…стає гірше, абсурд наростає із загрозливою швидкістю. Вигорання і виснаження наштовхують на думку про самозбереження, яке можливе тільки за умови усунення причин, тобто залишення посади, яка травмує і знищує психіку й здоров'я.
Реалії такі, що далі це буде лише поглиблюватися й загострюватися, бо це толерується суспільством й дуже підтримується батьками. Так мало в освіти лішається справжнього, чесного, порядного, дійсно корисного дітям... Скрізь підміна понять, фальсифікація, обман...
Кумеднотанцюючий з першокласниками директор - це не про «ближче до дитини», це про дешевий хайп… далі: директор, що палить з 11 класниками в шкільному туалеті та п’є пиво за школою…
Радіо Трек: НОВИНИ
