Служив у полку «Азов»: у Рівному в останню дорогу провели Героя (ФОТО)
Російська війна безжально нищить нашу країну і наші сім'ї
Сьогодні рівняни попрощалися із 41-річним молодшим сержантом Андрієм Симонюком. Він помер у столичній лікарні від осколкових поранень, отриманих під час артилерійського обстрілу поблизу Майорська Донецької області.
Без батька залишилися дві доньки, у скорботі за чоловіком та сином - дружина та батьки.
Тато Андрія був військовим, тож все дитинство минуло у постійних переїздах територією колишнього Радянського Союзу. Вищу освіту Андрій Симонюк здобув у НУВГП, де отримав фах механіка.
Працював у приватних структурах та на державній службі.
Андрій Симонюк багато часу приділяв своїй родині. Разом із дружиною виховали двох донечок 14 та 16 років.
— Ми так його любимо, він робив нас щасливими, – говорить про тата донька Таня.
Події 24 лютого Андрій сприйняв дуже болісно. Потай від дружини, доньок та батьків відразу вирушив до військкомату, хоч в армії досі не служив.
— Андрій нікому нічого не сказав, просто пішов записуватися до війська. Кілька днів ходив у військкомат, ніяк не міг потрапити, бо черги були великі. Нам всім розказав, вже коли підписав контракт.
Він готовий був голіруч йти їх бити...
Він був такою світлою людиною, його всі любили. А усмішка — широка, щира — завжди була на обличчі.
Не знайдете фотографії, де б він не усміхався.
Його за оцю легку вдачу і постійну усмішку навіть прозвали «Містер позитив», – пригадала мама Героя Зоя.
Рідні переживали, але позитивний та оптимістично налаштований Андрій лише заспокоював: «Мам, все буде норм!».
Він служив у полку Азов. Спершу його чекали нелегкі навчання — на Львівщині, в рідній області та у столиці, де з ними займалися американські спеціалісти.
А вже у вересні вирушив на передову.
— Їм там було важко, але як була можливість, він завжди старався написати. Повідомлення короткі «Цілую. Норм» — але їх було достатньо, щоб знати, що з ним все добре... Я уявити не можу, як йому було там, як він міг воювати. Адже Андрій був надзвичайно добрим, любив рибалку, ліс, тварин...
Котеня загублене чи покинуте, пташеня з гнізда випаде — він всім намагався допомогти. А якось у лісі знайшли маленьке оленя, якого мама покинула, то він куди тільки не дзвонив, щоб знати, як діяти, аби його вберегти. Потім ще вертався перевірити, як воно там.
Одна доброта, а не Андрій... І дівчата його такі самі...
Обставини поранення рідним поки достеменно невідомі.
— Ми поки що не знаємо, що саме сталося. Адже усі хлопці, з якими служив Андрій, зараз перебувають на передовій.
Нам лише сказали, що через це і приїхати на прощання не зможуть, бо ж у них там гаряче.
А я ж то розумію, що це означає — їх поливають справжнім свинцевим вогнем... – додає мама Андрія Симонюка.
Джерело: Рівненська міська рада
Вічна слава і пам’ять Герою
Герої не вмирають 
Радіо Трек: НОВИНИ
