Борщ, узвар і вергуни: Що означають назви українських страв (ФОТО)
Їжа, яка зберігає нашу історію
Українська кухня — це більше, ніж рецепти. У кожній страві — частинка історії народу, побуту і вірувань.
Назви наших страв — не випадкові. Вони говорять про те, як жили українці, чим харчувалися, що цінували і які традиції берегли.
Ми розповімо історії п’яти страв, які сьогодні здаються звичними, але за їхніми назвами стоїть глибока пам’ять.
Борщ
Хоча сьогодні борщ уявляється яскраво-червоним і насиченим буряком, спочатку борщ був зовсім іншим.
Його назва походить від слова «борщівник» — дикої степової рослини.
Колись саме її листя використовували для супу, який мав кислуватий смак і приємний аромат.
Лише пізніше у стравах з’явився буряк, і борщ наповнився кольором.
Важливо! Спочатку у страву додавали безпечний вид дикого борщівника.
А от отруйний борщівник Сосновського завезли вже у ХХ столітті з Кавказу для корму худоби.
Донині він залишається серйозною проблемою, адже викликає опіки і швидко поширюється на території.
Зараз борщ готують по-різному в кожному регіоні — від червоного галицького до зеленого весняного чи навіть холодного літнього. Але сенс у всіх версіях один: борщ — це дім.
Галушки
Слово «галушка» походить від давнього слова «галка» — маленька кулька чи грудочка.
Галушки робляться дуже просто: тісто, вода, сіль.
На Полтавщині галушки стали справжнім символом домашнього достатку і гостинності.
Ситні, ніжні, теплі — вони завжди подавалися так, щоб вистачило всім.
Вареники
Слово «вареники» походить від дієслова «варити». Вареники — це варені пиріжки, просто і ясно.
Тут суть у тому, що найважливіше — що всередині.
Начинка мала символічний зміст:
- картопля — простота і працьовитість,
- капуста — достаток,
- вишні — молодість і любов,
- сир — м’якість і доброта.
Тобто вареники були не просто їжею, а малою філософією життя.
Вергуни
Вергуни — це солодкі тістові смужки, скручені у фігурки та обсмажені в олії.
Назва походить від слова «вертати», «крутити», «закручувати».
Вергуни готували на великі свята, ярмарки, хрестини, вечорниці. Це була страва «веселощів» — її не робили на щодень.
Господиня, яка вміла красиво «закрутити» вергуни, вважалася вмілою і дбайливою. Тобто тут назва говорить не лише про форму страви, а й про характер людини, що її готує.
Узвар
Назва «узвар» походить від слова «уварити», тобто довго варити сушені фрукти у воді, поки вони не віддадуть їй свій аромат і смак.
Це напій пам’яті про літо взимку.
Узвар готують на важливі події, бо він символізує:
- родинне тепло,
- солодкість життя,
- врожай і зв’язок з природою.
Чому варто знати походження назв страв української кухні?
Тому, що це наш код. Коли ми готуємо борщ чи узвар, ми продовжуємо те, що робили прабабусі, їхні бабусі й ті, хто був задовго до них.
Ці назви — це ниточка, яка поєднує минуле і теперішнє, наші родини та наші міста, нашу землю і наші голоси.
І поки ми пам’ятаємо, чому саме так називаються наші страви — ми пам’ятаємо хто ми є.
Радіо Трек: НОВИНИ
