Рівняни дізнаються, хто такий Марко Безручко
Нагадаємо, на честь генерал-хорунжого УНР у Рівному хочуть перейменувати вулицю Олеко Дундича
Рівненський обласний краєзнавчий музей 10 лютого проводить захід, присвячений 72-м роковинам смерті визначного діяча української історії, Генерала УНР Марка Безручка, життєві шляхи якого у квітні 1919-го пролягли через Рівне, - повідомляється на сторінці музею у ФБ.
Його іменем планують назвати одну з вулиць міста. Приходьте вшанувати пам'ять полум’яного борця за українську державність о 15.00
Безручко Марко Данилович (31.10.1883–10.02.1944) – український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР (жовтень 1920). Народився у Великому Токмаку Таврійської губернії (нині м. Токмак).
Закінчив Одеське піхотне юнкерське училище (1908), Імператорську військову академію (1914) у Санкт-Петербурзі. Учасник Першої світової війни – підполковник, начальник штабу 30-го артилерійського корпусу Південно-Західного фронту. Один із засновників української армії, брав участь в українізації фронтових частин російської армії. За Української Держави працював у Генштабі. Перейшов на бік Директорії, очолив оперативний відділ Генштабу Армії Української Народної Республіки. Від квітня 1919, у час перебування уряду Директорії у Рівному, Марко Безручко стає полковником, начальником штабу корпусу Січових стрільців, членом Стрілецької ради. З січня 1920 – він командир 6-ї стрілецької дивізії Січових стрільців. Брав участь у Першому Зимовому поході Армії УНР1919–1920. Після походу інтернований у табори в Каліші, згодом – у Щипйорно, там розпочав працювати над своїми спогадами. У березні 1920 М. Безручко і генерал О.Удовиченко сформували дві стрілецькі Дивізії. 7 травня 1920 дивізія Безручка разом із польською армією зайняла Київ.
Марко Данилович відзначився в обороні Замостя (нині м. Замосць, Польща). 21 серпня під цим польським містом удари червоної кінноти стримували українські січовики. Саме він вміло керував боєм. Будьонівці вимушені були відійти, так і не зламавши оборону січовиків. Фактично Безручко врятував від страшної поразки всю Польщу, бо не пропустив на Варшаву 1-шу Кінну армію. У вересні–листопаді 1920 він командував Середньою групою Армії УНР. Наприкінці 1920 очолював військову місію і штаб Армії УНР у Варшаві.
1920–24 – військовий міністр і віце-міністр уряду УНР на еміграції у Польщі, член Вищої військ. ради УНР. 1931–35 – голова Українського воєнно-історичгого товариства у Варшаві. З початком Другої світової війни активно підтримував Організацію українських націоналістів. Помер 1944-го, похований у Варшаві.
Радіо Трек: НОВИНИ
