Психосоматика дитячих захворювань: Назвали факти, про які батьки не знають
Це точно вас здивує
Кожне сказане слово і виконана дія у дитинстві мають значення. Адже вони можуть стати причиною психосоматичних хвороб, які часто взагалі не піддаються лікуванню, а просто є лише тимчасове зняття симптомів.
Алергія, гастрит, застудні атаки, сколіози та інші дитячі хвороби вже і не сприймаються як захворювання: садки переповнені діточками, що шморгають носами й кашляють, а біль в животі та криві спини школярів давно стали нормою навчального процесу. Значно «помолодшали» і панічні атаки, заїкання, нав’язливі рухи.
З наукової точки зору психосоматичний розлад має:
- схильності;
- «сприятливе» середовище для прояву і розвитку;
- механізм запуску.
Виховання проходить червоною лінією через всі три складові. Психофізіолог Пол Маклін вивів теорію про те, що мозок людини у своєму історичному розвитку проходив певні стадії.
Велике значення має те, під що підлаштовується дитина: ставлення батьків з любов’ю і ставлення з роздратуванням запускають абсолютно різні процеси розвитку мозку дитини.
Якщо любов вирощує потужні захисні механізми майбутньої стресостійкості у дитини, то роздратування і ненависть руйнує їх.
Багато батьків вважають, що ось підросте дитина – почнемо виховувати: «те прищепимо, це відіб’ємо».
А малюк із народження вже все ввібрав у себе на прикладі батьків і важливих для нього дорослих. Автоматично, глибоко і безповоротно.
Бути одним, а дитину вчити бути кимось іншим – психофізіологічно неспроможна схема.
Позитивні емоції кожного дня: радість від смачного пирога, щастя від можливості бігати по калюжах, обійми без причини від мами, неймовірний вихідний із батьком – все це не просто красиві картинки. Це емоційні цеглинки стійкості духу і фізичного здоров’я.
Любити й залюблювати, або вимагати та дисциплінувати?
Одні вважають за краще вільне виховання з максимумом любові й мінімумом вимог, інші – строгість і привчання до реального життя з пелюшок.
Однак, якщо не дотриматися балансу – перше може привести до невротичних депресій у майбутньому, а друге – до компульсивних розладів.
Головна пастка батьків
Часто батьки думають: «Мені вже не до щастя, але все зроблю для щастя своєї дитини!»
На жаль, це неможливо. Якщо матір чи батько відчувають себе невдахою, чи нещасним – дитина «перетягне» це на себе і комплекс неповноцінності, розгубленість, нездатність до стосунків, і багато іншого, що мучить її батьків, матиме дитина.
Джерело: Патріоти України
Радіо Трек: НОВИНИ
