Перемога – ось що має знаменувати завершення війни в Україні: Борис Джонсон
Іншої розмови з Путіним бути не може
Борис Джонсон залишається незмінним другом України. На тлі збільшення розмов про необхідність переговорів між Україною та Росією він знов продемонстрував світу непохитну підтримку України, опублікувавши яскраву колонку у Wall Street Journal.
Forbes здійснив переклад, ми дозволили собі лише деяку стилістичну редактуру.
Я розумію, чому Володимир Зеленський каже, що готовий до переговорів із Путіним і не сумніваюся у щирості українського президента. Якби існував хоч якийсь адекватний мирний план, український уряд за нього одразу вхопився б. Тут немає сумнівів.
Народ Зеленського постраждав від найбільш звірячих бомбардувань у Європі з часів Другої світової. Цілі міста зруйновано воєнною машиною Путіна, а десятки тисяч невинних убито.
Це триває щодня і не припиняється: катування увʼязнених, ґвалтування жінок, прицільний обстріл шкіл і садочків. Агресор не має ані жалю, ані співчуття. Щодня дрони іранського виробництво тероризують міста, залишаючи людей без світла і води.
Мир? Звісно, Україна хоче миру. Економіка в руїнах. Уряд Зеленського заледве може платити держслужбовцям. Звичайно, Україна хотіла б перемовин.
Та є одна проблема. Вона та сама, з якою Зеленський стикається щодня від 24 лютого. Немає про що домовлятися. Жоден потенційний посередник ще досі не зміг вигадати компроміс, який був би хоч більш-менш прийнятним.
Яку угоду можна підписувати за теперішніх умов? Припустімо, що західним лідерам вдалося переконати Україну обміняти землі на мир. Будь-яка домовленість такого роду буде огидною. Це буде моральна ганьба для людства.
Але все ж уявімо, що було досягнуто певних домовленостей, за якими Путін залишає собі не лише проросійський Донбас, а й частини територій, які він захопив на півдні. Лише подумайте про це, і ви зрозумієте, що ця ідея є не просто нестерпною. Вона безнадійна.
Вона не має шансу на успіх. Яку частину своєї землі українці мають назавжди віддати росіянам? Кілька міст? Шматок території від Маріуполя до Криму?
Навіть якщо українців вдасться переконати у тому, щоб вони відмовилися від частину їхніх земель, хоч вони не повинні, не можуть і не будуть цього робити, немає жодних підстав вірити у те, що Путін не порушить умов такої угоди.
Він уже офіційно анексував чотири області і заявляє, що Херсон, Запоріжжя, Луганськ і Донецьк тепер входять до складу Росії.
Його божевільне есе 2021 року показало, що Путін одержимий переконанням, що Україна – частина священного і непорушного союзу з Росією. Він не хоче отримати частину України. Він хоче її всю.
Він так довго пробув у ковідній бульбашці, слухаючи напівмістичні поради бородатих мудрагелів, що повністю увірував у власне призначення – помститися за історичну несправедливість і знов обʼєднати імперію Петра І.
Звісно, Зеленський хотів би переговорів, але не можна домовлятися із кровожерливим брехуном, який буде продовжувати, хай би що він казав, намагатися знищити твою країну.
Тож давайте тверезо дивитися на ситуацію. Визнаймо, що лише за однієї умови можна проводити переговори. І ця умова – поразка Путіна. Цю війну можна закінчити лише в один спосіб – допомогти українцям вигнати російських загарбників із кожного сантиметра території, яку ті так безжалісно захопили.
І, будь ласка, давайте вже закінчувати з цією безглуздою риторикою про те, що ризиковано «заганяти Путіна у кут» або «змушувати його до радикальних дій».
Якщо Путін вирішить застосувати зброю масового знищення, то це може призвести до непоправних наслідків:
- Росію виключать із клубу цивілізованих країн;
- країни в Азії, Латинській Америці та Африці, що наразі не поспішають засуджувати його дії, відвернуться від нього;
- він втратить підтримки китайських господарів;
- в самій Росії почнеться паніка;
- на тлі лютої економічної ізоляції його країни.
Він цього не зробить, тому ми повинні перестати про це говорити.
Шлях уперед лише один, і він полягає у тому, щоб Захід продовжив підтримувати звільнення українського народу. Це, вочевидь, найбільш справедлива і праведна справа в історії міжнародних відносин сучасності.
Українці показали, на що здатні. Під проводом натхнення та героїзму, що народжується із усвідомлення боротьби за власну країну, вони змогли змусити росіян накивати пʼятами з Харкова, а тепер і з Херсона.
Так, майбутня поразка осоромить Путіна і йому доведеться багато що пояснювати. Але він контролює організацію пропаганди і має високу підтримку серед населення. Він може сказати, приміром, що «нацистів» в Україні знищили або що російськомовне населення вже захищене.
Нехай він сам вигадає прийнятну історію. Це не наша робота.
Наша робота – це дати українцям те, що їм потрібно – «Хаймарси», артилерію, танки і літаки, – щоб вони могли захистити власні домівки і родини, а також відновити те, що у них було – вільну, суверенну, незалежну і демократичну Україну.
Допомога Заходу, передусім США, була значною і неоціненною. Ми повинні й надалі надавати цю допомогу доти, доки українці не здобудуть рішучу перемогу.
Лише після цього настане час для переговорів про мирні, упорядковані і тривалі відносини та дружбу між Україною і Росією.
Радіо Трек: НОВИНИ
