«Не хочуть повертатися до Росії»: що чекає на полонених окупантів в Україні (ФОТО/ВІДЕО)
До та Після війни
Невідомо скільки ще триватиме наша визвольна війна проти загарбника, але вважається, що близько тисячі російських військових вже потрапили за різних обставин до нас у полон.
Офіційно звучить вдвічі менше число, але важливим є не це.
Що відбувається з військовополоненими РФ під час війни, а також якою буде їхня доля після її закінчення, йдеться в сюжеті журніаліста ТСН Станіслава Ясинського.
Полонені – це дуже серйозна етична проблема. Вони – просто таки випробування на гуманізм. Бо після усього, що вони тут наробили, суспільство не сильно жаліє цих зомбованих російських дітей.
Утім є певні правила ведення війни, які дозволяють нам усім залишатися людьми. Наприклад, Женевська конвенція вказує – якщо солдат супротивника складає зброю і здається, то його мають допитати, нагодувати і допустити до нього співробітників міжнародного Червоного Хреста.
І далі цих полонених ми з вами повинні годувати аж до обміну чи вироку трибуналу – на тому ж рівні, як і наших українських солдатів. Несправедливо? Частково так. Про це каже навіть Ірина Верещук.
«Якщо ми говоримо про військових полонених РФ, то в нас їх 562 особи. За який кошт утримуються російські полонені? Український бюджет. Тому коли мені кажуть – давайте не будемо обмінювати до кінця війни – уявіть. Ми забираємо в українського солдата.
Цей полонений стоїть на забезпеченні і харчується так само, як український солдат. Ми зобов’язані це робити. Їх будуть тисячі, цих полонених. До речі, проводили опитування. І полонені кажуть, що не хочуть повертатися з полону в Росію», – сказала Верещук.
А це теж обов’язкова форма – згода на обмін. І тепер ці діти, строковики, не хочуть повертатися в країну, яка їх відправила вбивати українських жінок і дітей.
Ну ви чули – ці діти, строковики, не хочуть повертатися – їх тут непогано годують і навіть не б’ють.
Для них готують спеціальні табори – і ці місця навряд чи будуть нагадувати чеченську яму, чи радянський, чи німецький концтабір часів Другої світової.
От тільки нашим військовополоненим там, в Росії, наш гуманізм навряд чи допоможе. Так само як ї їхнім, які таки повернуться додому в результаті обмінів.
Військовий історик Василь Павлов каже – в СРСР, до якого прокладає курс російський корабель, життя полонених взагалі нічого не вартувало.
«Всім відома фраза Йосипа Сталіна – в мене нема військовополонених, в мене є зрадники. Фактично доля цих людей була надзвичайно трагічною, незважаючи на їхній соціальний статус. Так широковідома доля старшого сина Сталіна.
Якова Джугашвілі, який в перші дні війни потрапив в полон. І там власне і сконав. І такою була доля мільйонів військовополонених, які потрапили в полон в перші дні війни. За радянським законодавством вони визнавалися зрадниками, не мали жодних прав. І так само це становище поширювалося на їхні родини.
Росіянам їхні громадяни не дуже потрібні. Уявіть собі – через купу десятиліть після закінчення афганської війни – там, в Афганістані, продовжують жити десятки росіян – формально вони досі в полоні – хоча давно асимілювалися. Росія за ці роки не робила жодних спроб повернути своїх. Те саме – може статися і зараз. Ми бачимо, що полонених звільняють з армії. Тобто очевидно, що їхня доля буде невтішною.
Доля їхня буде сумною. Особливо доля тих, хто так чи інакше погодився на співпрацю з Україною. І так чи інакше звинуватив путінський режим. Тут Україна за усіма нормами гуманітарного права надати їм прихисток і передати їх іншим державам», – сказав Павлов.
Як повідомляється
Одразу після взяття Кошеля (на фото вище) в полон росіяни кинули значні сили на його визволення. Зокрема, підняли авіацію, яка завдала вогневого удару по українських штурмовиках. Проте, внаслідок ворожого вогню ніхто не постраждав, а полоненого доставили в безпечне тилове місце.
Під час особистого огляду бійці 128 бригади з подивом виявили, що підполковник Кошель носить спідню білизну й шкарпетки з позначками «Збройні Сили України».
Відчайдушні спроби ворога визволити полоненого пояснюють тим, що Кошель був на прямому зв’язку з командуючим 58 армії РФ генерал-лейтенантом Михайлом Зуськом, котрому доповідав щоденно.
До речі,
Генерал-лдейтенант Зусько це той самий зрадник з Волині, про якого ми писали нещодавно: Рідні брати з Волині воюють на різних сторонах фронту, один – генерал РФ (ВІДЕО)
Радіо Трек: НОВИНИ
