«Мій світ знищила російська ракета». Батько загиблої дівчинки про свою втрату (ФОТО)
Жах в Одесі
Ця трагічна історія стала відомою на весь світ. Вона крає серце кожному українцеві.
Ось як викладає її у своєму редакційному матеріалі BBC-Україна
Юрій Глодан вийшов із квартири, де лишилась його сім'я, щоб піти в магазин, коли почув новину про вибух.
Біля під'їзду він кричав на поліцію, щоб його пропустили до палаючого будинку. Коли ж потрапив до квартири, то знайшов тіла своєї дружини та її матері, убитих російською ракетою, яка поцілила у нижні поверхи.
Пізніше виявили й тіло його тримісячної доньки Кіри. Він побачив його вперше, коли повернувся до квартири в неділю.
Смерть трьох поколінь однієї сім'ї викликала шок та обурення в Україні – країні, вже загартованій двомісячною війною.
Коментуючи ракетні удари, президент Володимир Зеленський був дуже засмучений, коли говорив про вбивство тримісячної Кіри.
«Чим вона загрожувала Росії? Здається, що вбивство дітей – це лише нова національна ідея Російської Федерації», - сказав Зеленський у вечірньому зверненні до українців. Він назвав тих, хто спланував і здійснив напад, «смердючими подонками».
У неділю Юрій повернувся до зруйнованого будинку, щоб побачити, що можна врятувати з квартири. Фотоальбоми, колекція цукрових пакетиків дружини, рукописні нотатки. Візочок його дитини був розірваний на шматки.
Юрій показав нам на телефоні фотографії Кіри, які йому надіслала дружина.
«Ми були дуже щасливими, коли вона народилася, - каже він. - Я був на пологах, я плакав від щастя, коли в нас народилася донечка. Мені дуже важко зараз усвідомлювати, що моєї донечки більше немає. І дружини, і тещі... Весь мій світ вчора знищила російська ракета. І, на жаль, не одна моя родина така».
Він хоче, щоб світ дізнався про те, що сталося з його родиною.
«Це горе всієї України. Це горе Одеси. Це горе всього цивілізованого світу з цінністю людського життя. Тому що у ХХІ столітті, коли такий рівень комунікації між людьми, такий рівень культури та цивілізації, неможливо, щоб якась держава чинила таку агресію, таку війну, такі вбивства, такі звірства. Просто знищуючи іншу країну», - сказав Юрій.
Коли ми йдемо, він дає нам кілька підгузків у сумці - одну з небагатьох речей, які він зміг витягти з квартири.
«Будь ласка, візьміть їх, - каже він нам. - Мені вони більше не потрібні. Це - діткам. Віддайте у доброчинну організацію».
Радіо Трек: НОВИНИ
