Дізналася про смерть в день народження: донька вбитої у Бучі жінки з червоним манікюром розказала про маму (ФОТО)
Минув місяць, як загинула її мама – рівно стільки вона не отримувала звісток від неї
Це фото з Бучі (праворуч) облетіло увесь світ, ставши одним із символів звірств росіян у містечку під Києвом. Місцеві жителі почали впізнавати жінку – це Ірина.
Її донька Ольга написала в Instagram пронизливий болем текст про маму.
Вона розповіла, що вже минув місяць, як загинула її мама — рівно стільки вона не отримувала звісток від неї, бо Буча була окупована.
— Сьогодні рівно місяць, з того дня, як мама більше не напише мені: як справи у маминої мишки? І побачивши, що я довго не відповідаю на смс (понад 1 хвилину, як правило) вона б відразу почала звонити і питати, чи ніхто мене не образив? Маааа, хто мене може образити, всі ж тебе знають, відповідала я їй. Бо так вона любила, що голіруч пішла б давати щеглів тому, хто скривдив близьких їй людей.
Повертаючись додому, там де для кожної людини, як мені раніше здавалось, найбезпечніше місце… її розстріляли, посеред вулиці, не доїхала 15 хвилин… кулею в розмір з мій палець.
Для посторонніх, та тих хто дивиться новини, ця інформація звучить трохи по-іншому. Хтось взагалі сумнівається, що там не актор. А для мене це жива картинка, котра знову і знову постає в мене голові.
Війна прийшла не тільки в мою країну. Вона прийшла у мій дім і забрала, ні, точніше вкрала… мій всесвіт.
Кожного разу, коли я думаю про це, моє нутро болить так, що хочеться рвати його наживу. Стало забагато місця навкруги, хочеться постійно кудись притулиться і дуже тісно у власному тілі, напевно від того його постійно тошнить.
Сьогодні рівно місяць, з того дня, як скривдили її. А все що я можу це просто плакати, ба інколи навіть це не виходить.
Ольга розповіла, що російські окупанти застрелили Ірину майже поруч з її домом. Донька дізналася про смерть матері в день її народження, але поки не може ані похоронити матір, ані забрати її тіло, бо треба провести судмедекспертизу: Ірина є одним із доказів звірств російських окупантів в Україні та геноциду проти українців в Бучі.
— Ти дала змогу тебе знайти в свій день народження, але я досі не можу забрати навіть твого тіла, бо вас там так багато і вас всіх разом кудись забрали. Вони кажуть куди, але не кажуть чи ти в них є. Вони не знають, бо на жаль вас там так багато. Їм треба знати від чого ти померла. Розумієте, чому я не можу мовчати!!! Бо постраждавши від рашистів, я маю чекати поки проведуть якусь експертизу, бо їм треба час…
Європі треба довести, що у нас відбувається, бо їм фото мало, їм слів мало… треба, щоб було на папері. На папері вони напишуть, що тебе дійсно вбили і це геноцид. І його навіть колись надрукують в історію…
Але я гадаю, може якщо б в книжках з історії писали не «сухі» факти з цифрами, а змогли передати хоч 1% того, що відчувають зараз люди… то більше б ніхто не захотів цих кричущих «можем пАвтарить», - написала жінка.
Вбиту росіянами в Бучі Ірину впізнала по червоному манікюру місцева візажистка, яку жінка відвідувала напередодні війни.
Радіо Трек: НОВИНИ
