«Битва із Дундичем»: підрозділ МІСЬКШЕУ та екскаватор – 6 годин штурмували могилу в м. Рівне (ФОТО/ВІДЕО)
Командував Шакирзян: Олеко – вперто «тримав оборону»
Не відомо – як саме загинув 23-річний Олеко Дундич на околицях Рівного понад 100 років тому (дехто вважає, що його тоді вбили свої ж комісари чи якісь інші чекісти прямо у штабі навпроти), але точно відомо, що аби викопати його тіло (чи те, що від нього залишилося) сьогодні в парку ім. Шевченка знадобилося добрих 6 годин.
Ця важлива та конче потрібна громаді Рівного справа зібрала на місці поховання Дундича достатньо багато людей.
Однак, граніт та бетон – піддавалися... туго.
(коротке відео нижче):
Демонтаж розпочався близько 09.00, а близько 14.00 ті, хто проводили розкопки, таки змогли прозвітувати, що
«На глибині двох метрів знайшли кістки»
«Труни не виявили. Лише рештки деревини. Кісток знайшли небагато: бо видно все зотліло, але це точно були кості людини. Невеличка купка»
Як повідомляє Радіо Трек
Сьогодні у Рівному о 9.00 розпочався процес перепоховання Олеко Дундича. Для цього у парк Шевченка приїхала спецтехніка.
Попри те, що персонаж Дундича з позиції української державності негативний, меморіальний комплекс у парку є пам'яткою історії місцевого значення.
Прах більшовика перенесуть на кладовище Дубенське. Для Олеко Дундича це буде вже 4-те поховання.
ХТО ТАКИЙ ДУНДИЧ і ЧОМУ 4 ПЕРЕПОХОВАННЯ?
Як повідомила колегам журналістка Світлана Калько:
- Хто вчився в радянській школі той знає… Нас колись вчили, що Дундич – герой громадянської війни, зараз відомої як польсько-більшовицької, який загинув тут під Рівним у липні 20-го року.
В період радянської влади про Олеко Дундича складали усілякі легенди, говорили що він мав різноманітні здібності, що був характерником….що він надзвичайний боєць, який мав екстрасенсорні здібності. Зараз ми до цього ставимося по-іншому, бо вивчаємо свою справжню історію.
Якщо ми зараз благополучно перенесемо його прах на кладовище (на кладовище Дебенське, там де поховання польських солдатів) це буде вже 4 поховання.
- Вперше його поховали у парку одразу після смерті (бо в будинку, де «Тьотя Роза» був штаб Будьонного, а навпроти – парк).
Потім, коли захід України – за Брестським миром – віддали Польщі, то поляки перепоховали Дундича на Дубенському кладовищі (як невідомого), а в 1940 році прах Олеко знову перенесли у парк…
Нині ж, під гаслом «декомунізації» останки «вічно молодого» Олеко Дундича знову повернули на кладовище Дубенське.
Будемо сподіватися, що на цьому епопея з перепохова6нями Дундича в м. Рівне нарешті завершиться.
Радіо Трек: НОВИНИ
