Армрестлер з Острога, який травмувався у смертельній ДТП, повертається у спорт (ФОТО)

п'ятниця, 12 липня 2019 22:38

Днями Олег Жох розповів про свою форму та плани на майбутнє

Острозький руко борець, восьмиразовий чемпіон світу, переможець чемпіонатів Європи в різних вагових категоріях Олег Жох поступово повертається до активного спортивного життя. Усій спортивній тусовці він відомий, як руко борець, який одною лівою, вкладе суперника.

І за іронією долі, саме ліву руку Олег Жох пошкодив у смертельній аварії, що сталася торік. У ДТП Жох втратив батька та близького друга.

[media=150232]

Олега Жоха витягли «з того світу» і нині він активно тренується та будує плани на майбутнє. Поспілкуватися зі спортсменом вдалось журналістці Вікторії Рожко, яка своє інтерв’ю публікує на інформаційному ресурсі ostrog.rayon.in.ua.

– Олеже, як твоя рука після реабілітації? Дуже за тебе хвилюємося, сподіваємося, усе буде ще краще, ніж до травми.

– Дякую, я теж на це сподіваюся. Зараз рука ще не в дуже хорошій формі, але вже багато вдається. Маю величезне бажання все відновити, зараз уже тренуюся. Але потрібно ще багато сил і часу, щоб відновити хоча б половину того, що було 2–3 роки тому.

– У кожного з нас, спортсменів, є свій перелік чемпіонів. Думаю, у тебе є на прикметі людина, з якою хотів би позмагатися найближчим часом?

– Найбільше я б хотів позмагатися з Девоном Ларратом. Крутий суперник, із яким я колись зустрічався. Це була напружена боротьба. Тоді я програв, але хочу зустрітися з Девоном ще раз.

– Розкажи про секрети «залізного верху».

– Можливо, для цього треба залізно тренуватися? Тоді буде «залізний верх». Жодних секретів немає. Усі, хто займається спортом, знають, скільки для цього треба докласти зусиль, витратити часу. Та й, зрештою, просто треба мати величезне бажання.

– Маєш інші хобі, крім армреслінгу?

– Я люблю грати футбол. Та й загалом люблю спорт. Мені подобається спостерігати, підбадьорювати інших.

– Як тобі вдається поєднувати роботу з армреслінгом?

– Робота в мене була завжди, але це ніяк не заважає тренуватися. Щодня на заняття спортом потрібно приблизно дві години. Якщо є бажання, час завжди знайдеться. Я тренуюся, коли випадає нагода: уранці чи ввечері – не важливо. Навіть годинне тренування ліпше, ніж його відсутність.

– Хто чи що є твоїм мотиватором у житті?

– Мабуть, я сам собі мотиватор. І, звісно, мої друзі та рідні.

– Як уважаєш, чи є в Україні спортсмени, які борються з тобою на рівних, або такі, які здатні нав’язати тобі боротьбу?

– Я вже деякий час не брав участі в змаганнях. Але думаю, що Україна має чимало спортсменів, які виступають на такому ж рівні. Кожен із них може нав’язати мені свою боротьбу.

– Досі маєш бажання побороти Ципленкова?

– Звісно! Це бажання ніде й не дівалося. Якщо буде така змога, коли ми обоє повернемося у форму, зустрінемося, бо я цього досі хочу.

– Було б цікавіше, якби тоді ви обоє були на піку своєї підготовки, чи не так?

– Я над цим працюю. Моє завдання – повернути форму на максимально високий рівень, який тільки можливий. Цьогоріч це, звичайно, нереально, а далі побачимо.

– Твоя рука – це феномен, який має свої плюси й мінуси. Якби ти мав звичайну ліву руку, тренувався б, не покладаючи сил?

– Тренувався б. У мене звичайна права рука, але я її треную так само. Навіть маю досягнення на праву руку, хоч і не такі показні, але маю. Уважаю, що потрібно прагнути працювати, тоді все вдасться, незважаючи на руки.

– Як думаєш, скільки тобі потрібно часу на відновлення?

– Багато. Головне, що я маю бажання повернутися, працюю над відновленням і мені вдається! З часом усе вийде, я повернуся і покажу хороші результати.