Священник написав про «Охматдит» і немовлят, яких він там хрестив: по 2-3 рази на день
Хрестив і хоронив
Цей текст публікує «Вісник гори Почаївської». Як можна зрозуміти, автором є священник Василій Колб.
Подаємо без змін:
Охматдит для мене не просто дитяча лікарня…
З 2011 - 2014рр я їздив туди по 2-3 рази на день, як невідкладна швидка допомога для звершення Таїнства Хрещення над немовлятами які знаходились в тяжкому стані в реанімації.
Я памʼятаю Євгенчика і його батька, який кожні 5хв вибігав з реанімації щоб ніхто не бачив його сліз.
Я памʼятаю сльози радості мами дівчинки Анастасії. Памʼятаю як малеча під час Хрещення (на 11-ий день від народження) вперше відкрила свої карі оченята.
Я не забуду дівчинку Катрусю з Кишинева, якій робили операцію, яку ще ніхто в світі не практикував. Я памʼятаю як через пів року на Пасху востаннє провідував її в реанімації.
Я не забуду Богданчика, появу на світ якого батьки чекали 8 років. Памʼятаю як трепетно молилися його батьки під час Хрещення. Я дуже добре памʼятаю, як через 8 днів я не міг почати чин похорону бо не міг впинити сльози і промовити бодай слово.
Я памʼятаю Максимчика, його маленьку труну на задньому сидінні свого авто. Я пам’ятаю всі свої емоції дорогою на кладовище.
Я памʼятаю і Олександра і Ірину і Олексія і Ксенію… Я їх всіх памʼятаю!
Закінчилася комендантська година. Вже встало сонце, а заснути я так і не зміг.
Я всю ніч згадував малюків яким врятували життя саме в цій лікарні – Охматдит.
Я згадав всіх тих у кого не було шансів на життя, але лікарі боролися за них кожного дня.
Я згадав всіх тих малюків, яких я в Охматдиті і Хрестив і хоронив…
Я впевнений, що ці маленькі янголята бачать все.
Я вірю, я хочу вірити в те, що вчорашній обстріл лікарні поверне хід історії в цій війні.
Таке неможливо простити! ЗСУ, ми молимось, ми донатимо, ми віримо в вас!
Радіо Трек: НОВИНИ
