«Семь пядей во лбу» і боротьба з русскім міром на вулицях Рівного (ФОТО)
Шевчук розставляє акценти й цитує звернення до Посполитих (АК)
Громада Рівного має дуже непересічного та недооціненого мислителя в особі п. Бориса Шевчуку, дописи якого часто вражають своєю глибиною та компетентністю.
Ось і його текст про лихоманку з перейменуванням вулиць теж заслуговує на ширшу увагу. Можливо він якось допоможе людям у коридорах влади трохи… Отямитися:
«Семь пядей во лбу» і боротьба з русскім міром на вулицях Рівного
Рівненські вуличні перейменувальники у своєму патріотичному пориві діють як 12-річні підлітки (семь пядей равняются человеческому росту примерно к 12-летнему возрасту).
«Не нужно быть семи пядей во лбу», щоб розуміти, що не творчість Толстого, Лєскова, Чехова, Чаадаєва тощо формують з пелюшок в головах россіян русскій мір.
«Не нужно быть семи пядей во лбу», щоб розуміти, що до поширення русского міра в Україні причетні не Толстой, Лєсков, Чехов, Чаадаєв тощо, а українські політики, позірний патріотизм яких живили меркантильні інтереси.
Творчість російських письменників може бути ефективним засобом ідеологічного обеззброєння адептів русского міра, адже їхні твори фактично є документованим життєписом народу, показами учасників-свідків процесів, що формували «загадочную русскую душу».
«Как, — думал я, — неужто в самом деле ни в моей, ни в его и ни в чьей иной русской душе не видать ничего, кроме дряни? Неужто все доброе и хорошее, что когда-либо заметил художественный глаз других писателей, — одна выдумка и вздор? Это не только грустно, это страшно. Если без трех праведных, по народному верованию, не стоит ни один город, то как же устоять целой земле с одной дрянью, которая живет в моей и твоей душе, мой читатель?» - Лєсков, «Праведники».
Це Лєсков, який тривалий час служив у Києві, полюбив національну культуру, високо цінував Шевченка й був близько з ним знайомий і якому присвятив декілька статей, написав: «После Украины уже нет равного уголка в России».
Лише через це висловлювання Лєсков заслуговує на увіковічення в пам’яті українців.
Посполиті, Петро Кралюк, начебто, до Вас звертається:
«В пам’ятниках, назвах вулиць, площ і т.д. Зараз з цим начебто починають розбиратися. Однак боюся, що з ночвами ми можемо викинути дитину.
Певно, варто заявити про наші права на частину російської культури. До речі, частину далеко не найгіршу – якщо не найкращу. І не боятися говорити про це собі й світові. Наш не лише Гоголь, а й наші Достоєвський, Чехов, Бунін, Короленко, Ахматова, Чайковський, Рєпін, Бердяєв… Зі всіма їхніми плюсами й мінусами. Так само з плюсами й мінусами цієї нашої частини російської культури.
Зрештою, я не відкидав би цілком і не нашу частину російської культури. Окремі її представники не в захваті були від імперської росії. Й стали її різкими критиками».
P.S. Хоча для вуличних перейменувальників задля набуття політичних дивідендів «з ночвами викинути дитину» - звична справа.
ЧЕРГОВИЙ ПЕРЕЛІК ВУЛИЦЬ, ЩО ЇХ МАЮТЬ ПЕРЕЙМЕНУВАТИ:
*АК -- авторська колонка: матеріал, який містить суто авторський погляд на речі
Радіо Трек: НОВИНИ
