«Я плачу...», - як шанували померлих собак у древньому Римі та Греції (11 ФОТО)

Господарям домашніх улюбленців на замітку

Дружба між людьми і собаками - явище далеко не нове, у тій чи іншій формі домашні улюбленці були частиною життя людей від початку цивілізації.

Наша прив’язаність до собак не змінилася з плином часу.

Доказом цього є епітафії, написані на могилах собак древніх греків та римлян, які мали для них спеціальні кладовища:

«Я плачу так само сильно, несучи тебе до місця твого останнього спочинку, як радів, коли приніс тебе додому 15 років тому».

До появи спеціалізованих цвинтарів тварин часто ховали край дороги:

«Ти, хто випадково йде цією стежкою, не смійся, прошу тебе, хоча це могила собаки.


За мене проливали сльози і мене засипали землею руки мого господаря».

Ось, що було написано на могильній плиті Патрікуса (Patricus), виявленій в Італії:

«Мої очі були сповнені сліз, наш маленький собачко, коли я ніс тебе… (до могили).


Патрікусе, ти більше ніколи не подаруєш мені 1000 поцілунків, ніколи не лежатимеш у мене на ногах. Із журбою я поховав тебе у місці спочинку з мармуру. Своїми якостями та кмітливістю ти був як людина.


Якого ж дорогого товариша я втратив!».

Не нове і наше ставлення до тварин як до членів сім’ї.

У Римі тварин, які жили в будинку і лежали поруч зі своїми господарями, часто називали прийомними дітьми:

«Гелені, прийомній дитині, незрівнянній душі, достойній всіляких похвал».

А ось ця епітафія була написана на саркофазі собаки в античному місті Термессос (сучасна Туреччина), господар собаки пізніше був похований поруч зі своїм улюбленцем:

«Це могила Стефаноса, який загинув, за ним проливав сльози Родоп, який поховав його, як людину.


Я є пес Стефанос і Родоп спорудив цю могилу для мене».

Деякі епітафії дозволяють нам дізнатися професії собак:

Цей сторож колясок не лаяв без причини, але тепер він замовк і його тінь оберігає його прах».

«Цей камінь тримає прах білого пса Меліти.

Найвідданішого охоронця Емеліуса.

Його за життя називали Биком,

Але тепер його голос є в’язнем

Тихих стежок ночі»  

Як і сьогодні, в минулому собаки цінувалися серед мисливців:

«Я знаю, що навіть зараз, коли ти спочиваєш під цим каменем, дикі звірі бояться твоїх білих кісток, мисливице Лукас.


Про твої чесноти знає і Пеліон (гора) і Осса (гора) і самотні вершини Кіферону (гірський хребет)».

Цілу поему присвятила своїй собаці жінка з Галії (приблизно 2 ст. до н. е.).

Саме ім’я Мія походить від грецького слова, що означає "муха":

Quam dulcis fuit ista quam benigna
quae cum viveret in sinu iacebat
somni conscia semper et cubilis
o factum male Myia quod peristi
latrares modo si quis adcubaret
rivalis dominae licentiosa
o factum male Myia quod peristi
altum iam tenet insciam sepulcrum
nec sevire potes nec insilire
nec blandis mihi morsib(us) renides.

«Якою милою і дружньою вона була

Коли вона була жива, вона лежала у мене на ногах

І спала на моєму ліжку

Як шкода, Міє, що ти померла

Ти лаяла лише коли хтось сідав надто близько до твоєї господині

 Як шкода, Міє, що ти померла

Тепер ти лежиш у могилі І нічого про це не знаєш

Ти не можеш ані злитися, ані застрибнути мені на ноги

Ані показувати свої зуби, коли ти легенько мене покусувала»

"Cave canem" - латиною означає "Стережися собаки" 

Радіо ТРЕК у Telegram.
Viber: 063-734-106-4
Микола Кульчинський

Микола Кульчинський

Знайдено цуценя

В районі Боярки  знайдено цуценя чорного окрасу з нашийником. Тому, хто загубив улюбленця, прохання телефонувати.    

Знайдено хаскі

Знайдено собаку породи  хаскі з нашийником. Тому, хто загубив улюбленця, прохання телефонувати.      

Знайдено посвідчення водія

Знайдено посвідчення водія на прізвище Ярошик Олександр.  

Більше оголошень