Як рівненська журналістка лікувала зуби в «безкоштовній» поліклініці (16 ФОТО)

Цікава розповідь Тетяни Закордонець плюс кілька фото від нашого кореспондента з місця подій

Рівненська журналістка Тетяна Закордонець у власному блозі описала, як вона вирішила полікувати хворий зуб не у приватного лікаря, а у міській стоматологічній поліклініці Рівного.

Що з того вийшло?

Історію про особивість медичного обслуговування у комунальному закладі міста подаємо без змін, лише з кількома власними фото, що їх ми спорядили підписами.

У лікарняних закладах поняття безкоштовності давно відносне. Питання лише в ціні, а головне — в якості.

Коли у мене заболів зуб,  все ніяк не могла наважитися сходити до стоматолога. Зрештою, змусила себе тим, що заради репортажу піду в державну поліклініку…

Зуб болів уже третій тиждень. Я вийшла в аптеку за черговою порцією знеболювальних і зрозуміла, що тягнути далі немає сенсу. Йти до лікаря все одно прийдеться, а раз вже вийшла з дому… Але якщо йти, то куди?

Купа приватних клінік, а яка краща? Так давно не була, що не пам’ятала вже ні лікарів, ні їхніх цін. І тут мене осінило: я жодного разу не була в міській стоматології на Соломії Крушельницької (на «Лізи Чайкіної», — як її в народі називають).

При вході відвідувачів зустрічає Гардероб, який виконує і потужну інформаційну функцію

Кілька моїх знайомих там були, і ніби всі живі залишилися. І навіть не жалілися. І моя цікавість таки переважила страх перед стоматологом.  

Оскільки я геть не орієнтувалась в тому районі, мене супроводжувала гуглівська карта.

Якщо в приватного лікаря кабінет переважно один, то тут ціла поліклініка на 8 поверхів. Благо, на першому поверсі біля гардеробу є вказівники:

«Реєстратура на 3 поверсі».

І не треба  ловити гардеробницю чи прибиральницю, чи ще когось за руку і питати «Що робити і куди йти», як це буває в багатьох комунальних закладах.

Вдалині, справа від гардеробу двері, на них напис "Ліфт"

Відвідувачка прямує до ліфта

Підходжу до реєстратури. Працівники жваво розмовляють між собою.

— Але та баба кричала..

— Там пульпіт був, то ясно,що буде боліти

— Так аж з інших кабінетів всі повибігали, не могли зрозуміти.

Реєєстратура

«А може, ну його,той репортаж, не сильно і хотілось, — думаю собі. — Але ні, зараз вийду і вирішу, що мені і зуб, напевно, не особо потрібний… Он ж ще скільки останеться. А може, там баба просто з прибабахом була, всяке буває».

— Тук-тук-тук, доброго дня! — вітаюся з працівниками реєстратури.

— Доброго.

— Хочу зуб полікувати. Що треба?

— Паспорт маєте?

— Ага. Тримайте, — протягую паспорт у віконечко.

— Я вам можу виписати талончик на 14:40. Це найраніше (було близько 12:30, — авт..). Нормально?

— Пишіть. Нормально.

— Ким працюєте?, — запитує, щоб заповнити карточку.

—  Я…ніким. («А може варто було сказати що я журналіст? Але ні, раптом лікарю колись якийсь журналіст на ногу наступив. А тут я зі своїм зубом..»). Безробітна я, пишіть.

— Прийдете до лікаря в 14:40, ваша карточка там вже буде…

Щоб вбити дві години часу, знаходжу поруч якусь кав’ярню, і налаштовуюсь аби не передумати: знеболювальну таблетку таки випила, тому зуб уже практично не болів.

На цьому фото відвідувачів небагато

В назначений час все ж повертаюся в поліклініку. На дверях кабінету лікаря висять таблички з графіком роботи, інструкціями, кого обслуговують безкоштовно і прохання: «без виклику і у верхньому одязі не заходити». Дивлюсь на свою куртку, але розумію, що з п’ятого поверху на перший в гардероб уже не піду.

 Чекаю під кабінетом. Біля мене сідає якийсь чоловік.

— Вам на котру? — цікавиться.

— 14:40, — відповідаю, — а вам?

— 15:00.

—  Двадцять хвилин на пацієнта? Не мало? — передчасно лякаюся. Але виявляється, що лікарів там кілька і нам до різних. — Ви тут вже були?

— На днях вночі так зуб прихватило, що швидку викликав і привезли сюди.

— Тут і вночі працюють?

Зверніть увагу: урґентну допомогу в Поліклінці надають у нічний час і в неділю, коли центральний вхід -- закрито. Заходити треба -- з тильного боку -- ось тими сходами вдалині

— Так. Чергові лікарі є, знімають гостру біль. А тепер лікувати треба.

Тут, з тильного боку поліклініки є спеціальний вказівник

— Боляче тут лікувати?

— Ой, коли опухає все, то вже не відчуваєш тієї болі.

Цими сходами піднімалися сотні, якщо не тисячі нічних страждущих, які знаходили за цими білими дверима -- допомогу

 Виходить медсестра і запрошує мене у кабінет.

— Я…, — показую, що вдягнена.

— Нічого страшного, зніміть просто куртку тут і візьміть з собою до кабінету. Де ваша карточка?

— В реєстратурі сказали, що тут буде.

— Я зараз принесу.

 Заходимо в кабінет. Серед купи жінок-лікарів мені «попався» молодий і симпатичний хлопчик.

 «Це в реєстратурі, напевно, побачили мої перелякані очі і спеціально мені саме цього лікаря дали. А може не так воно і страшно…», - заспокоюю себе.

 — Кладіть речі і сідайте. Що вас болить?

— Я не знаю, — сідаю у стоматологічне крісло. — Мене все болить.

 Після огляду лікар виносить вердикт:

— Шостий зуб вас болить. А «вісімку» («зуб мудрості», — авт.) треба вирвати.

— Угу, — приречено погоджуюсь і дивуюся, як то я ще при свідомості. — З шостого пломба випала. І взагалі я думала, що там нема чому уже боліти.

— Є. Будем чистити канали. Йдіть спочатку знімок зробіть.

 Медсестра виписує направлення:

— Підніметесь на восьмий поверх, зробите знімок і назад до нас.

Ліфт у Поліклініці працює справно

Йду на восьмий. Під рентген-кабінетом в черзі кілька чоловік. Але просувається швидко.

За 7-10 хвилин заходжу, лікарка робить знімок, каже заплатити благодійний внесок 10 грн в сусідній кабінет. Плачу внесок, забираю знімок і повертаюся назад до свого лікаря.

 Стоматолог оглядає рентген і робить укол знеболювального в десну.

— Ай, ай…, —  нию.

— Ну потерпіть чуть-чуть. Трошки. От, все, — заспокоює лікар.

 Хвилин п’ятнадцять чекаю в коридорі, щоб «взяв» укол і йду «на каторгу».

Лікар, поки свердлить зуба, постійно питає, чи не болить. Але, коли починає чистити канали, біль уже відчувається.

Ще один укол, але я все одно нию.

— Ну що, так болить?

— Ага. Нєа. Болить. Не болить. Я не знаю!

— Будете терпіти чи ставим миш’як?

— Ставим, — зітхаю, але довольна, що можна буде «звалити» звідси принаймні на сьогодні.

 Поставивши миш’як і тимчасову пломбу, стоматолог назначає прийом на післязавтра.

— Миш’як вб’є нерв, але все одно прийдеться потерпіти наступного разу, ідеально не буде. А вдома, якщо сильно заболить, вийміть пломбу гострим предметом. Ну просто зуб запущений дуже, невідомо, як він себе поведе, —роз’яснює, побачивши мої квадратні очі після слів про гострий предмет.

— А. Ясно.

Тут відвідувачів уже більше

Їду додому з розпухлою щокою, але рада, що, принаймні, взялась за лікування. Анестезія «відпустила» за години дві, а от опухлість на щоці так і трималась два дні. Зате зуб не болів і пломбу виймати не довелось.

Як виривали «зуб мудрості» («вісімку»)

За два дні чемно, як солдат строкової служби, приходжу на прийом в назначений час. Лікар цікавиться самопочуттям, чистить і пломбує канали. Я, як завжди, нию, лікар — заспокоює.

— Ви так «ойкаєте», ніби вас там не знати як болить…

— Та то я перелякана просто )))

— Йдіть робіть знімок.

Роблю знімок, повертаюся така ж перелякана.

Цей знімок -- жанровий, з інтернету

— І вже не буде боліти?

— Буде ще більше боліти! ))) — сміється стоматолог.

— Дуже смішно! ))) — теж намагаюся посміятися.

— Ставлю тимчасову пломбу, наступного разу поставлю постійну. В який день вам зручно буде?

— Та в любий, крім п’ятниці.

— Зранку чи після обіду?

— Мені без різниці.

— У середу після свят на 11:00, нормально буде? Пломбування займе 30-40 хвилин, як мінімум. Там багато роботи.

— Нормально. Ну але вже не буде боліти? Точно?

— Точно. Канали запломбовані, все вже.

Утретє прийшла вже не така боягузка. І навіть не пищала поки пломбу ставили.

— Будем далі лікувати? – запитує лікар по завершенню.

— Будем, — погоджуюсь.

— «Вісімку» треба рвати.

— Коли?

— Можна сьогодні.

Я мовчу.

— Можете зараз піти до хірурга і вирвати.

Кліпаю очима.

— Ну а може? Раз ви вже все одно прийшли…

— Ладно, — я здаюсь.

— Зараз медсестра вам розкаже, куди йти.

Я дякую лікарю за роботу і йду з медсестрою в коридор.

Так виглядає результат видалення зуба мудрості. Фото - жанрове, ілюстраційне

— Йдіть в кабінет вкінці коридору, занесете карточку, вас покличуть.

Сунуся в кінець коридору. Там черга: людей з десять.

Радісних облич — жодного. Заношу карточку, сиджу в коридорі, чекаю.

За ці дні начиталася в Інтернеті про видалення зуба мудрості, «вісімки». Що це прирівнюється до операції, що ріжуть десну, часом зашивають, що купа крові, що можуть навіть лікарняний дати, що це все триває в середньому від півгодини до години… і ще купу «ужастіків». Тим, хто таке писав, легше було б його вибити, однозначно.

Щоб вбити час, чіпляюся до людей.

— Ви вже тут були?

— Була, — відповідає бабця, яка сидить поруч.

— Боляче рвати?

— Та ні, то ж під уколом.

— Ага, а мені «вісімку»…

— І мені «вісімку», — підтримує розмову якийсь чоловік, — теж боюся.

Через деякий час кличуть до кабінету.

— Зробіть мені термоядерний укол, — заявляю з порогу. — А краще п’ять. Ну чи сім.

— Зараз зробим, — відповідає лікарка і вколює якийсь сильний укол. — Чекайте в коридорі.

Виходжу знову в коридор.

— Скільки коштує укол? — запитує уже знайомий мені чоловік.

 

— Шістдесят.

 

— А казали, що тридцять.

 

— Є і за тридцять, — підказує якась жіночка, — а є і безкоштовні. Майже всі, хто тут сидів, безкоштовні робили.

 

— Безкоштовні? — аж лякаюся, — ой, ні…

 

— Але ніхто не кричить, — зауважує жінка.

 

— Ага, теж звернула увагу.

Нарешті звуть в кабінет знову.

— Правда боліти не буде? — задаю своє вже улюблене на сьогодні питання.

— То ж з уколом…, — відповідає лікарка, бере інструменти.

Видається, ніби щось хруснуло кілька разів протягом хвилини чи двох.

— Спльовуйте.

— Все???!

—  Все. Тампон тримати півгодини. Дві години не їсти.

«Зашибісь», — я б сказала, якби могла відкрити рот. А так, тільки муркнула «дякую» і бігом вискочила з крісла.

До цього походу в державну стоматологію, я уявляла собі, що в бюджетних установах сидять (чи то відсиджуються до пенсії) дві з половиною баби Яги і баба Ніндзя, які весь день обідають і оруть на пацієнтів, щоб не швендяли туди-сюди і не заважали.  

Тому перше, що мене тут вразило — це ставлення до людей. Привітне і співчутливе, що навіть такий «кошмар», як лікування зубів уже не видається таким страшним.

В результаті за три походи в поліклініку я отримала практично новенький зуб, якому вже майже «гайки» були, і здихалась непотрібної «вісімки».

За все про все близько 400 грн.

І тепер не бачу жодного сенсу доробляти інші зуби десь в приватному кабінеті.

Зверніть увагу - урґентна допомога надається: Вночі з 21.00 до 08.00, в Неділю ще й вдень: з 08.00 до 20.00

 

Радіо Трек: НОВИНИ

Радіо ТРЕК у Telegram · Twitter · Facebook.
Viber: 063-734-106-4

Редакція

Відкрити плей-лист

Знайдено паспорт на прізвище Федорчук

У Рівному на вул. Київська в районі Спорттоварів знайдено паспорт, на прізвище Федорчук Юрій. Власник може звертатися за номером

Знайдено посвідчення з інвалідності на прізвище Ющук

Знайдено посвідчення з інвалідності другої групи на імʼя Ющук Олександр Миколайович та банківську картку ПриватБанк.  

У центрі Рівного втратили документи та ключі

27 грудня 2023 року у центрі Рівного втратили паспорт, ідент. код, техпаспорт на автомобіль, посвідчення водія, службове посвідчення на ім’я Валентюк О. Г. та ключі. Власник втраченого просить повернути все за винагороду.

Більше оголошень