Війна, Любов та Націоналізм: «Чому ООН об’єднує не Народи, а Нації?» (ФОТО)
Запитання до всіх (АК)
Віктор Винник нагадав, що сьогодні відзначають «Міжнародний день ООН». Ми можемо не поважати цю організацію, але вона існує, і її існування дозволяє нам повернутися до запитання, відповіді на яке не знає ніхто в Україні.
А саме:
Чим «Народ» відрізняється від «Нації»?
І
Чим «Націоналізм» відрізняється від «Патріотизму?
Це безперечно дивно, що в Україні ніхто не знає відповіді:
Ні Зеленський, ні Єрмак, ні прем’єр, ні Голова ВРУ, ні всі лідери фракцій, ні їхні колеги-парламентарі, ні – їхні радники та експерти – включно з усіма журналістами «Прямого», «Ісландії» та «Телемарафону».
Ніхто не здатен чітко й просто пояснити в нас – різниці між цими визначальними поняттями. І це є тим паче дивним, що в цій війні, яку ми ведемо, ці поняття мають ключове і вирішальне значення:
Нація/Народ
Націоналізм/Патріотизм
Ярослав Грицак намагається врятувати цю ситуацію «тотальної неспроможності», прибігаючи до метафори трава/газон.
Мовляв, Народ це – «трава», а Нація це – «газон». При цьому Грицак зауважує:
«... У світі є близько двох тисяч народів – і тільки двісті націй. Шанси народу стати нацією досить невисокі: 1 до 10.
Це дуже низький шанс»
І це правда. Число Націй нам добре відомо, адже це – число тієї самої організації, чий День сьогодні відзначається – міжнародно:
ООН
«Організації об’єднаних Націй»
Так чому саме – Націй?
Відповідь – очевидна, але багатьом вона НЕ сподобається.
Бо в суті її лежить поняття Держави.
Держави, за яку ми сьогодні б’ємося, але яку ми одночасно все ще – не любимо.
Не любимо, бо всі 30 років до повномасштабного вторгнення (і навіть часто ще зараз) нам невтомно втовкмачували в голову, що
Держава – це бюрократ
Держава це – казнокрад і корупціонер
Держава – не може бути ефективним власником, а тому – все має бути передане «Новим ефективним власникам», які розпиляють заводи і фабрики на металобрухт, а на їх місцях побудують ЖК та Торгові Центри
Український Парадокс
Фактично ми живемо з вами в країні, де маса людей – в результаті наведеної вище аргументації та пропаганди – стоїть на виразно Анти-Державних позиціях.
При цьому, Війна, в якій ми намагаємося відбити навалу РФ, йде в першу чергу за збереження нас саме як Нації та Держави.
ТАК, ви почули правильно: між Нацією та Державою можна поставити фактичний знак рівності.
Саме тому ООН об’єднує Нації, тобто народи, які спромоглися вибороти собі Державність. Державність, яка і перетворює Народ на Націю.
Державність, із втратою якої, Країна – автоматично – втрачає членство в ООН і… перестає (формально) бути – Нацією.
Єдине, що їй залишається тоді, це бути знову Народом, який не зміг втримати – власної Державності і тепер, разом із тим втратив головний свій захист, без якого його вже навіть як Народ може спробувати – легко знищити Загарбник.
Не дивно тому, що саме словом «Держава» починається «Декалог ОУН» у своїй Першій Присязі, і закінчується словом «Держава» у присязі №10
Бо Націоналізм є ні чим іншим, як – Любов’ю до власного Народу та бажанням, аби він (народ) політично виокремився і здобув для себе власну Державу.
Бо саме в ході такої боротьби Народ доводить сам собі та всьому світу, що він здатен бути Нацією.
Як ми всі стали Нацією насправді – у перші тижні повномасштабного вторгнення, коли – нікого тут не цікавило хто якою мовою розмовляє, хто за кого голосував, і хто до якої Церкви ходить.
Коли не було серед нас тут ні елліна, ні іудея. Коли всі ми були як один, і коли всі ми були за одно – за нашу з вами – Україну.
І коли здавалося, що разом із нами тут був тоді Бог.
І пригадайте – як усміхалася нам тоді Перемога.
Так от у «Міжнародний день ООН» нам варто нагадати собі, що в цій війні, яка ще дуже далеко до завершення, ми можемо вистояти тільки як Нація і Націоналісти.
Як Нація і Націоналісти, серед яких панує Любов – до всіх в Україні сущих. І, зокрема до всіх – російськомовних, у містах та областях на Сході України, які приймають на себе – головний удар цієї Війни.
Які тримаються і стоять так, як і не снилося багатьом «україномовним регіонам».
Бо головне в цій війні не Мова, а саме – Держава.
Вільна держава Вільних людей – цінність якої так гостро відчули мільйони українців, коли опинилися у дурних бюрократичних лабетах ЄС, де часто гине всяка логіка і де вже часто наче не лишається жодного Духу, та ніякої – Свободи.
Сьогодні, коли Трамп відверто умиває руки, а Китай приєднується до прямої підтримки РФ, ми всі з вами маємо зрозуміти, що врятувати нас може тільки – чудо.
Чудо Любові та Гідності. Гідності, яка заперечує будь-яке гноблення інших – за тими чи іншими ознаками.
І Любові, яка є противною Гордині, бо не возноситься, а довготерпить та милосердствує; не заздрить та не величається, але все зносить і тішиться правдою.
Любові, яка є тим самим Братолюбієм, до якого закликав Шевченко і яке – єдине здатне зробити так, аби Бог – знову був посеред нас.
Й аби нам знову усміхнулася тут Перемога
Радіо Трек: НОВИНИ
