Чому ніхто в Україні не може пояснити – чим Націоналізм відрізняється від Патріотизму? (ФОТО)
«Апологія Держави» (АК)
Україна має два магічних слова – Нація та Націоналізм.
Слова ці дивні: їх типово промовляють або з ненавистю, або з придиханням, однак, майже ніхто не може толком розтлумачити і пояснити, що ж ці слова – означають?
Конкретніше:
Чим Націоналізм відрізняється від Патріотизму, а також – від Шовінізму та, зрештою, від Нацизму?
Того самого «Нацизму», в якому нас постійно звинувачують і Польща, і Росія, і Угорщина; і Глобалісти, і Імперці всіх мастей
Не менш проблемним є для нас і слово «Нація», про яку теж ніхто не може толком пояснити – чим «Нація» відрізняється від «Народу»?
От, приміром, як згадану різницю бачить та проговорює Ярослав Грицак – один із найвідоміших науковців та мислителів сучасної України.
"... У світі є близько двох тисяч народів – і тільки двісті націй. Шанси народу стати нацією досить невисокі: 1 до 10. Це дуже низький шанс.
... Нація – значно складніший конструкт. Якщо, умовно кажучи, народ – це трава, то нація є газоном; тобто якщо народ – це хащі, то нація – це сад або парк", - каже Грицак.
Перший абзац не викликає заперечень: тут все постулюється правильно. Але другий – це не пояснення. Це Метафора, яка пробує образно пояснити те, що залишається – незрозумілим.
В іншому місці Ярослав Грицак – розвиває свою думку:
- Якщо народ – трава, то нація це газон, якщо народ – хащі, то нація це сад, або парк.
В найгірші часи, тоді, коли все було проти нас, наш народ народжував геніїв, які не дозволяли змиритися з обставинами, закрити очі і вуха, які вели нас вперед, незважаючи на нездоланні перешкоди. І ми стали нацією. Бути українцем, це круто.
При всій повазі, наведені слова – не дозволяють зрозуміти – чим конкретно Народ відрізняється від Нації, як саме один Народ стає Нацією, в той час, як інший ні; у чому засаднича відмінність?
Відповіді, як виглядає, не зможе дати нам ніхто:
Ні президент Зеленський, ні Андрій Єрмак, ні Порошенко, ні Тягнибок, ні Тимошенко, ні Ющенко; ні будь-хто з їхніх політичних радників, соратників та експертів; рівно ж як і філософи Дацюк, Чаплигін, Баумейстер; у купі з Арестовичем та Романенком, в союзі з росіянами Дугіним, Карагановим чи Марковим; при допомозі українських Портникова, Дроздова та, скажімо, Соколової…
Таке враження, що всі ці люди, якщо їх запитати один на один, чи публічно, не зможуть чітко пояснити:
- Чим Нація відрізняється від Народу?
- Чим Націоналізм відрізняється від Патріотизму (та від Шовінізму)?
Часто, коли таке запитуєш, то люди просто мовчать чи уникають відповіді, наче тут йдеться про щось надто складне та не зовсім очевидне.
Це «очевидне» нагадала днями нам Natalya Yemchenko, навівши слова одного з ідеологів українського націоналізму – Вʼячеслава Липинського (поляка за народженням, українця за власним вибором):
«Ніхто за нас не збудує держави, якщо ми не збудуємо. Ніхто з нас не зробить нації, якщо ми самі нацією не схочемо бути», - Липинський, 1920 рік.
Помітьте, як Липинський починає зі слова «Держава» і, фактично, проводить паралель між поняттями Нація та Держава. Чому так?...
Пізніше засновники Організації українських націоналістів сформулюють це з максимальною чіткістю у «Декалозі ОУН», який починається з «Держави» у першому реченні та закінчується – «Державою» – в останньому:
Присяга №1
«Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї», – перша заповідь «Декалогу»
Присяга №10
«Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства й простору Української Держави», - остання заповідь «Декалогу».
Тобто, з точки зору діячів ОУН суть українського націоналізму це – Держава, точніше – Здобуття для України (та українського народу) власної Держави. Власної політичної Незалежності.
Але, повернімося до Грицака, де він каже: «... У світі є близько двох тисяч народів – і тільки двісті націй. Шанси народу стати нацією досить невисокі: 1 до 10. Це дуже низький шанс».
Правильні слова, і ми добре знаємо – наочний доказ їх правоти. Це абревіатура ООН – Організація об’єднаних Націй.
Зауважте, не організація об’єднаних «Народів», яких тисячі, а саме – Націй, яких у світі є лише 193 – рівно по кількості Держав представлених в ООН.
Держав, які мають в ООН право голосу саме, як повноцінні – Нації. Нації, які здобули й утримали – власну державність.
Можна дискутувати – чи є число 193 – остаточним й абсолютно точним. Чи має, скажімо, право древній і багатомільйонний народ Курдів вважатися Нацією навіть, попри те, що своєї Держави він не має?
Або, чи були Нацією євреї навіть, коли не існувало країни Ізраїль?
Такі питання допустимі, як дискусії довкола різних винятків із базових правил, але засадничо – той «британський газон», про який говорить Ярослав Грицак у своїй метафорі про Націю, це саме – Держава, на здобуття якої спромагається чи не спромагається Народ – на своєму шляху до перетворення в – повноцінну Націю.
ЩО КАЖУТЬ БРИТАНЦІ?
Давайте відкриємо Оксфордський словник і дізнаємося – як Британія (з притаманним їй раціоналізмом) визначає такі поняття як Нація та Націоналізм.
Заходимо на сайт, читаємо:
Націоналізм – бажання певної етнічної групи, яка має спільну культуру, мову тощо, створити власну державу/країну.
Нація – країна, що розглядається як група людей з однаковою мовою, культурою та історією, які проживають на певній території під управлінням одного уряду
Себто бачимо, що засадничо у британців усе крутиться довкола того самого прагнення Нації до Державності та політичної актуалізації себе саме як – Незалежної країни.
Давайте, тепер дізнаємося про слово Патріотизм. Як тлумачать його британці і чим воно відрізняється у них від Націоналізму?... Читаємо:
Патріотизм – любов до своєї країни та бажання її захищати.
Тобто:
- Націоналізм – це почування народу, який прагне здобути власну Державність і на шляху до якої стає – повноцінною Нацією.
- Патріотизм – це почування людей, які вже здобули і мають власну – Державу.
Можна сказати, що загалом Націоналізм має природно перетікати у Патріотизм, після того як Нація здобула та утвердила власну Державність.
Проблема лише в тому, що для України це питання ще не є остаточно вирішеним.
Як народ ми ведемо сьогодні Велику війну саме за те, щоб відстояти власну Державність й зберегти себе саме як Незалежну країну і Націю.
Тому в масі своїй ми – націоналісти.
І цього не треба боятися чи соромитися, чи намагатися пояснити всім, що «наш – український націоналізм – хороший і зовсім не такий як – російський».
Насправді, в росіян і поляків нема ніякого «націоналізму».
Те, що ми у них типово бачимо це звичайний – шовінізм. Почування, в основі якого не любов до свого народу, а зневага і зверхність та ненависть до інших народів.
Зокрема українського, який просто прагне Незалежності..
Це безумовно бісить Імперії, бо вони не хочуть давати – свободу народам, але…
Проблема України в тому, що люди тут, будучи в масі своїй – націоналістами та змагаючись саме за власну Державу, одночасно – НЕ є «державниками».
Більше того, ми в Україні часто ледь не зі злістю ставимося до самого поняття «Держава». Як так виходить?
АПОЛОГІЯ ДЕРЖАВИ
Власне, тут і криється відповідь на запитання – чому ніхто з політиків не здатен пояснити – чим відрізняються: націоналізм, патріотизм та шовінізм?... Вся справа у Державі.
Державі, яку нас усіх постійно вчили НЕ любити. Ба, навіть, ненавидіти чи зневажати.
Це робилося десятиліттями. ЗМІ постійно нам втовкмачували, що Держава це «бюрократ, який бере хабарі», а не заповітна мрія всіх поколінь націоналістів, які умирали не за мову і не за будь-що інше, а саме – за Державу.
Мрія про власну Державу вела їх усіх – від Міхновського до Бандери, від Донцова до Шухевича, від Коновальця до Хмари. Ми ж самі натхненно знищували власну Державу й тішилися кожному факту «роздержавлення», не розуміючи, що все це несе нам, як нації, смерть. Або загрозу смерті.
Наприклад, у вигляді – війни.
Власне, цю війну ми й отримали. Війну, яку Путін розпочав проти України саме для того, аби знищити нас з вами як Державу та Націю.
Бо лише заради власної Держави нація і народжується, і тільки через неї себе й проявляє.
Проявляє через Державу, а не через Мову чи щось інше. Тому й війна наша – не за яку не за мову, а виключно і тільки – за Державу.
Бо, якщо буде Держава, то буде й Мова, а не буде Української Держави, то не буде тут нічого.
І, до речі, саме в цій війні ми й народилися з вами як Нація. Тоді, у перші тижні 2022 року:
Коли не було серед нас «ні елліна, ні іудея».
Коли нікого не цікавило – хто якою мовою розмовляє, до якої Церкви ходить і за яку партію голосував.
Коли ми всі наче мали – одну кров. І були тут – за одно.
Й здавалося, що Бог – посеред нас.
І, пригадайте, як усміхалась нам тоді Перемога...
Перемога може усміхнутися нам і зараз, але ми маємо усвідомити нарешті суть речей. Вона проста:
- Націоналізм це не про Мову, не про Культуру, не про якусь містичну Магію чи вторинні Політичні уподобання. Націоналізм це виключно і тільки – про Державу. Про її здобуття та утвердження.
- Саме через здобуття власної Держави і народжується – Нація. Народжується з народу, який таким чином здійснює – свій індивідуальний історичний Подвиг.
- Збереження власної Держави у Війні з РФ – вже буде Перемогою України та поразкою Путіна. Навіть і з втратами певних територій. Територій, яких ми визнавати втраченими офіційно – не повинні.
- Єдність – це те головне, що нам потрібне, як Нації, для збереження власної Держави. І сьогодні, і потім – для остаточної перемоги над Путіним. Ні мова, ні кров, ні походження, ні політичні чи релігійні уподобання – ніщо не може роз’єднувати нас, як Націю, та заважати головній задачі – збереження та утвердження Держави.
- Національність це теж: не кров, і не мова. Національність це – виключно і тільки – відчуття. Відчуття себе – українцем чи українкою.
- Крапка
*АК -- авторська колонка
*Аполо́гія (від грец. απολογια) — промова або письмовий твір на захист певної думки, теорії, особи тощо.
Радіо Трек: НОВИНИ
