«УКРАЇНСЬКА КАЗКА ВИСОКА»: допис португальського лікаря рве мережу (ФОТО)
Він не про медицину: O CONTO DE FADAS UCRANIANO
В соцмережах ви могли натрапити на цей допис лікаря із Ліссабону, який отримає тисячі репостів. Нажаль здебільшого він подається в автоматичному перекладі з португальської, так що до кінця зловити думку та зміст вдається далеко не кожному.
Ми дещо попрацювали над перекладом і подаємо нижче вже відредагований текст португальського лікаря:
УКРАЇНСЬКА КАЗКА ВИСОКА
Честертон казав, що казки мають одну величезну цінність.
Вони показують дітям, що немає драконів, настільки великих, аби бути незнищенними; що тільки той, хто зважиться напасти на вогнедишного звіра, дізнається, що це, зрештою, була лише ящірка; і що за потворністю кожного чудовиська завжди криється — на відстані лицарської хоробрості — краса неймовірної принцеси – як нагорода за доблесть.
Коротше кажучи, казки існують для того, щоб навчити нас, що кожен може жити зі страхом, але тільки сміливий здатен його перемогти.
І цим сміливим можеш бути -- ТИ.
Насправді драконів завжди багато і вони створюють нам незручності.
Перед лицем страху наш інстинкт виживання підказує нам утікати, щоб ворог нас не впіймав, або завмирати, сподіваючись, шо так ми стаємо непомітними.
Саме тому нас так дивують біблійні перекази, лицарські історії та воєнні міфи.
Як Давид міг наповнитися силою і перемогти Голіафа? Який поштовх спонукав святого Георгія приступити до вогнедишного дракона? Що надихає Вільяма Уоллеса йти на вірну смерть? Чому Черчілль, самотній і непохитний, чинить опір німецькому наступу?
Мужність героїв не звична для нас, але вона легко зворушує нас, бо нагадує, що навіть будучи недосконалими та навіть боягузами, ми все ж таки на неї – здатні.
Здатні -- на мужність.
Захід забув, хто він такий, бо відкинув казки. Тому, коли Ісламська держава (ІДІЛ) знищувала християн заживо – ми були паралізовані.
Чоловіків та жінок викинуло на берег із світу заліза та вогню — ми від них закрилися, щоб вони нас не бачили, а ми не бачили -- їх.
З'явився вірус – і ми побігли геть у паніці, аби тільки він нас не ухопив.
Тепер ми дозволяємо другу боротися за своє життя – перед лицем найвищої загрози – без допомоги, наодинці.
Ми щось кричимо, ми щось заявляємо, але в момент істини у нас не вистачає сміливості розкрутити пращу.
Українці ж, на відміну від нас, як я вважаю, читали і прочитали багато казок. Я бачу це в тому, які вони непохитні у тій рішучості, з якою говорять про свою батьківщину, у тій готовності, з якою молоді й старі виступають проти гармат.
Про це ж говорить й історія 13 солдат, убитих, на острові Зміїному. З одного боку, ворог, який пропонує здатися і не вмирати; з іншого — зухвалість — «Іди до пекла» — бо для героїв казок лише боягузтво є гіршим смерті.
Те ж саме я бачу й у заплаканих очах коміка, який став президентом.
Володимир Зеленський мав би усі законні підстави утікати й ховатися, щоб не бути захопленим чи вбитим. Натомість він залишився зі своїм народом.
Покинутий союзниками, він сам – не покинув тих, хто залежить від нього. У світі, в якому стало легко тікати, ігнорувати, ховатися (тут, на Заході, який забув свої основоположні міфи) там, на Сході все ще є люди, які наполегливо захищають казки.
Зіткнувшись зі звуком військових сурм, навіть серце дорослого знову стає дитячим. Але сьогодні я лягаю спати з новою надією, бо Зеленський нагадав мені ті історії з інших часів: король Артур видобуває зі скелі меч Екскалібур, Давид виходить проти Голіафа, Віріато – проти Риму, Черчілль – проти нацистів, Святий Георгій – проти Дракона.
Захід може поглянути на Україну і знову стати дитиною в батьківських руках, виявивши, що драконів багато, але лицарської хоробрості достатньо, аби попрати їх об землю.
Якщо ми забули уроки країни казок, давайте хоча б послухаємо цю історію з Києва.
Хай Бог береже Зеленського та його людей.
Навіть якщо ти не виграєш у війні, лише тобі належить вся відвага, лише твоєю є – Перемога.
Радіо Трек: НОВИНИ
