Трохи інша Туреччина очима кореспондента Радіо Трек (ФОТО, ВІДЕО)
Туреччина - штука класна. Особливо коли ти тут вперше. Величезне, прозоре Середземне море, пляжі, готелі і т.д і т.п. Але сьогодні хочу розказати про Туреччину, яку мало хто знає.
Гірську місцевість Анталії туристи обирають рідко, оскільки діставатися туди досить далеко. Однак, на щастя, рівненським журналістам підфартило потрапити до каньйону Кьопрюлю.
Цей каньйон простягається на 14 кілометрів вздовж гірської річки Кьопрючай. Максимальна ширина каньйону 100 метрів, а глибина сягає 400 метрів.
Уздовж берегів річки простягаються соснові, евкаліптові і кипарисові ліси. Чули б ви цей запах!!! Це просто неперевершено.
Зустріли групу кореспондентів у рафтинговому клубі Фортуна надзвичайно круті рафтери: Тарзан, Сина на чолі з Жоріком. Хлопці займаються цим екстремальним видом спорту вже досить багато часу. І те, що вони майстри своєї справи, ми дізналися згодом.
Рафт розпочинається з обіду: рис або макарони, надзвичайно смачний шашлик, салат і напій.
Після коротенького перекуру шеф Жорік збирає у всіх цигарки в спеціальну баночку, аби вони не намокли, і всі дружно відправляються в подорож.
Спочатку каньйон. Для людей, які бояться висоти і холоду, попереджаю:
Ця тусовка не для вас. Страховки - ніякої.
Але це додає ще більшого адреналіну. Після проходження дистанції по каньйону у 2 км, туристи грузяться в човни і починають 13-кілометровий сплав річкою Кюпрючай.
Вартість такого задоволення - плюс-мінус 50 баксів, все залежить від оператора й готелю, плюс за 10 доларів вам на місці треба буде купити спеціальні капці, аби не пошкодити ноги у річці та на скелі.
Єдине, що в прогулянці по каньйону і річці погане, це те що ви не зможете взяти ні фотоапарата, ні камери (хіба що Go-Pro) - вода все ж.
Справді, це описати словами надзвичайно важко, тому пропоную переглянути відео з каньйону та сплаву по річці, виготовлення якого, до речі, входить у вартість мандрівки.
P.S Дорогою до каньойну ми заскочили на їстівні кактуси.
Народ, це смакота. Але є одне але. Голки настільки маленькі, що їх дуже складно помітити. І декілька з них вскочили мені в язик і піднебіння. Все б нічого, якби знаючі колеги не "підбадьорювали" типу "ой, вони дуже алергенні... може роздути... будьте обережні!".
З панікою на очах, за півдня колупання, мені все ж вдалося їх дістати. І хвала вищим силам, що язик в мене не напух :) Ефіри були б цікаві.
P.P.S В наступному матеріалі ми попрямуємо до античного містечка Сіде. Надзвичайно красиве узбережжя й багато цікавих руїн старого міста. Тому не перемикайтесь :)
Радіо Трек: НОВИНИ
