Суддя-блогер працює у Дубному. Її перевели до нас із Донецька (6 ФОТО)
Різдвяна історія
Наша героїня – суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області – Олександра Жуковська.
У нас, у Дубному, вона з березня 2016-го, а до того, з січня 2014 була суддею Дебальцевського міського суду Донецької області.
Все змінила війна. Її суд на Донеччні – зруйнували.
Тепер вона працює на Рівненщині.
Цікаво, що Олександра Жуковська є – активним блогером. В неї беруть інтерв’ю відомі українські віидання, представляючи її саме так «суддя-блогер».
Ми вирішили сьогодні навести один з її текстів. Вибрали той, який не стосується судової тематики:
НЕНАПИСАНА РІЗДВЯНА ІСТОРІЯ.
ПРО ВІКНА.
Багато місяців тому журналістка Ксеня Галицька спитала: «Колись Ви опублікували пост із фото зі свого вікна. І мене так зацікавило: про що Ви, суддя, думаєте, коли дивитесь крізь вікно?»
Цікаве питання пані Ксені скалкою стирчить в моїй голові... Я любила в моменти коротких пауз стояти із філіжанкою гарячої запашної кави біля вікна. Але не задумувалась, що цей своєрідний ритуал для мене означав.
Насправді, втомлені від монітору і паперів очі відпочивали, жадібно поглинаючи зелений або червоногарячий колір листя.
Весною подобався аромат квітучої вишні, що наповнював мій кабінет через відкриті дерев‘яні шибки.
Думаю, завдяки «віконному кава-брейку» мозок швидко перезавантажувався, а сили відновлювались.
Найбільше подобалось вікно кабінету однієї з помічниць. З нього відкривається чудовий вид на центральний храм міста. Крізь те вікно я бачила людей, які збираються на службу. Або, заклопотані, поспішають у великий супермаркет поряд.
Сумно ставало, якщо потрапляла на похорон. Радісно, від вигляду щасливих наречених. А ще бачила людей, які збираються в судові процеси чи полишають їх. Зазвичай, вони жваво жестикулювали, мабуть, під впливом емоцій...
Найцікавіше вікно серед усіх. Вікно буденності.
Через вікно кабінету іншої помічниці добре видно внутрішній двір суду. Практичне вікно.
Асоціювалось лише з роботою. Навіть короткого перепочинку від нього не було. Тут не сновигали сторонні. Якщо я стояла біля цього вікна, то в більшості випадків виглядала конвой, що запізнюється... Чекала підозрюваних, обвинувачених чи засуджених...
А в голові крутились факти з їхніх справ, показання, чергові неув‘язки, висновки експертів, пазли трагедій...
Нарешті, приїжджали конвоїри із людьми під вартою. Означало, що час терміново повертатись до зали судових засідань. Це вікно у світ кримінальних історій.
Вікна ж з мого кабінету виходять на вишні і невеличку площу перед районним будинком культури.
Видно пам‘ятник славетному Т.Г. Шевченко. Поряд ялинка, яку завжди прикрашають взимку.
Це вікно асоціюється з дітьми, які часто збираються на площі, і зі святами. Навесні разом зі свіжим повітрям я ловила вишневий аромат. А іноді і звуки музики.
Приємно слухати репетиції. Одного разу навіть відірвалась від комп’ютера і підійшла до вікна… записала собі композицію «It’s my life». Бо дуже символічно звучав духовий оркестр.
Мені здавалось, що я бачу реальне життя з понеділка до п‘ятниці лише з кабінетних вікон.
Насправді, воно так і було, доки не припинились суддівські повноваження...
Вишня відцвітала, потім птахи з‘їдали плоди, зелене листя жовтіло і опадало, а гілки припорошував сніг... о, ялинку запалили вогнями, значить, свята наближаються!
О, зняли гірлянди... незабаром весна. І так з року в рік...
А до яскравої ялиночки я жодного разу не підійшла. Бо коли закінчувала працювати, то спішила додому, до своїх дітей...
Це вікно, в яке я намагалась не дивитись у суботу і неділю. Вікно життя.
Але є декілька суддівських історій, пов‘язаних саме з цим кабінетним вікном... Вид сяючої ялинки надихає розказати про одну особливу, різдвяну історію... про люблячих батьків.
Та я вже який рік не можу її записати...
Минулого Різдва працювала над складними справами. Позаминулого – готувалась до тестів з права. А зараз треба написати главу іншої книги. Можливо, наступного року пощастить? Чи до Водохреща ще є час для різдвяних історій?
В цей чарівний свят-вечір я бажаю усім читачам насолоджуватись кожним моментом життя. І цінувати близьких. Будьте щасливі і мудрі.
І дякую усім за численні новорічні і різдвяні вітання: листівки, відео та добрі слова, на які фізично неможливо відповісти персонально. Хороших свят!
Нижче ж подаэмо вчорашный блог Олександри Жуковської.
Він більше – для юристів:
Радіо Трек: НОВИНИ
