Рівнянин написав круту рецензію на Бреда Пітта та «найскучніший фільм» (6 ФОТО)

понеділок, 23 вересня 2019 14:37

«А що буде потім?»

Крутий огляд нового фільму з Бредом Піттом подано в групі Ровно. Твой город / Рівне. Твоє місто.

Автор Михайло Ворончук явно розбирається в кіно, добре пише і має цікавий погляд на речі.

Пропонуємо вашій увазі його текст без особливих правок, лише з деякими додатковими фото:

«До зірок» – фільм на часі

Клюнув я таки (думаю, як і більшість рівнян) на Бреда Пітта, і пішов на фільм «До зірок».

Бред не підкачав, гра, як на мене, чудова. Хоча і без нього там є на кого подивитись – тут вам і Томмі Лі Джонс, і Дональд Сазерленд. Режисером фільму є ні разу не «науково-фантастичний» режисер Джеймс Грей, який є автором драматичних фільмів. Що, в приципі, і відчувалось – ніяких спроб вразити картинкою, але купа моментів, де є можливість розкрити внутрішні і зовнішні переживання героїв.

Але саме головне у фільмі не це.

Нарешті хтось почав у добу космічного туризму, Ілона Маска і SpaceX ставити питання – а що буде потім? Ваша ця нова квазірелігія до чого приведе? Справді вирішить усі болючі земні питання, як то, хоч і завуальовано, але постійно пропагується сучасними рушіями суспільної думки – блогерами, модними ведучими та акторами, співаками і навіть уже політиками?

От, мовляв, ще 5 років, полетимо на Марс(замініть «Марс» на що завгодно – ШІ, ліки від раку, термоядерний синтез, електомобілі, 5G) – і от тоді... А що тоді?

Фільм дуже майстерно дає, очевидну, звичайно, але так заперечувану сьогодні відповідь.

Ніякі ракети, штучний інтелект, бази на Місяці і Марсі, та експедиції у пошуках позаземного життя – ну от ніяким боком не припинять війн на Землі, не вгамують людську жадібність, не позбавлять вас самотності і внутрішніх конфліктів, від яких часом хочеться лізти на стінку, не побудують за вас відносин з дорогими вам людьми і т.д.

Це все пафосно звучить, розумію, але те як це подали у фільмі, через переживання головного героя – дуже просто, живо, так, як це переживав кожен з нас у реальному житті, змусить вас ці висновки зробити самим.

Сама картина є НАУКОВО-фантастичною драмою, тому не очікуйте прибульців, артефактів на Марсі чи чогось подібного. Бо таке очікування (щось типу уже класичного: всі полетіли додому, а там десь з-за Нептуна раз – і вискочила літаюча тарілка, прибулець помахав у слід зеленою трипалою долонею, ми у Всесвіті не самі, хепіенд, чекайте сіквел) – лиш буде заважати.

Я, принаймні, до самого кінця якоїсь такої лажі боявся.

На щастя, фільм абсолютно не про це. Він про людей. І про те що з ними робить відданість справі, якою б благою та не була.

Про те що означає виконати заповідь «Любити Бога» і зігнорувати «Любити ближнього, як самого себе».

Разом iз тим, фільм не МЕЛОдрама – ніяких, як то кажуть, «соплів», не переживайте. Ніхто тут не буде давити на сентиментальність.

Є і «жорсткі» моменти, від яких, коли усвідомиш що тільки-но відбулось, холодок по спині пробігає.

Це один з тих фільмів який запам’ятається. Якщо все ж вирішите піти – йдіть обов’язково не самі, а з близькою вам людиною (тільки не з дітьми, їм то точно не зайде) – будете мати про що поговорити.