ПЦУ відважно розвінчала міф про День св. Валентина
Офіційна заява
Традиція відзначати «День святого Валентина» прийшла до нас із Заходу.
По суті своїй це чисто комерційний проєкт, який не має нічого спільного ні з католицизмом, ні з вірою в Бога взагалі, хоча люди часто думають інакше.
Православна Церква України (ПЦУ) вирішила розставити усі крапки над «і».
Подаємо сьогоднішнє звернення ПЦУ далі без змін:
Щороку 14-го лютого у багатьох країнах світу відзначають «День святого Валентина», який присвячений «усім закоханим». Останніми роками українці також активно долучаються до цього святкування: купують і вручають одне одному подарунки або ж «валентинки», прикрашають громадські заклади червоною і рожевою атрибутикою.
Та чи справді святий Валентин має стосунок до цієї поширеної традиції та є тим самим «покровителем закоханих», як прийнято вважати?
Православні теж вшановують Св. Валентина
Православною Церквою вшановується кілька святих з ім’ям Валентин. Ймовірно, що святий, який згадується у масовій культурі 14-го лютого, відомий у церковному календарі як святий Валентин Інтерамський (Італійський). Він жив в італійському місті Терні у III столітті і був страчений 269 року.
Всі святі, що звершили свій подвиг до 1054 року в Західній Європі, тобто до розділення на Західну і Східну Церкву, – це шановані православні святі.
Тому пам’ять святого Валентина відзначається і в католицькій, і в православній традиції, однак у різні дати: католики згадують його 14-го лютого (однак не у загальному календарі, де цього дня вшановуються святі Кирил і Мефодій, а у «Римському мартиролозі», де вказані місцеві дні пам‘яті); православні – 12-го серпня.
Валентин не одружував закоханих
До того ж свято, яке прийнято відзначати 14-го лютого як день закоханих, насправді не відповідає фактам з реального життя святого Валентина.
Відповідно до однієї із найпопулярніших легенд, святий Валентин «вінчав закохані пари попри заборону жорстокого імператора Клавдія II». Нібито правитель вважав, що чоловіки, які не мають дружин та дітей, будуть кращими воїнами.
Однак ця легенда містить значну помилку у хронології подій, адже за часів життя святого Валентина у III столітті взагалі ще не існувало особливого обряду церковного вінчання.
Церква вважала законним той шлюб, що укладався відповідно до громадянських законів і який закріплювався християнами через спільне причастя та оголошення перед членами громади.
Варто також зауважити, що Папа Геласій канонізував святого Валентина у 496 році і присвятив йому день пам’яті 14-го лютого. Ймовірно, це було зроблено задля того, аби витіснити язичницьке святкування, яке відзначалось у Римі у ті часи та супроводжувалось жертвоприношеннями на честь плідності та материнства.
Тож масова культура, власне, поєднала вшанування пам’яті християнського святого із язичницькими мотивами, що були поширені раніше, а згодом перетворила це ще й на комерцію, спонукаючи купувати подарунки.
Ми, у Православній Церкві України, закликаємо присвячувати правдивій Любові кожен день, виявляючи її до ближніх у своїх благих справах, замість того, щоби дарувати символічні матеріальні подарунки один раз у році.
Апостол Павло у Першому посланні до коринфян каже:
«Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне» (1 Кор. 13: 8).
Тож долучімося до цієї Любові і ми, не чекаючи «особливих» дат у календарі, встановлених із сумнівних причин. Лише наповнившись справжньою Любов’ю, яка «довготерпить, милосердствує, ... не заздрить, ... не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, не радiє з неправди, а радіє iстинi» (1 Кор. 13: 4 – 6), ми зможемо її дарувати іншим – безкорисливо та щодня.
Радіо Трек: НОВИНИ
